Ніагарський водоспад: відмінності між версіями

Близько 10 900 років тому НіагарськиНіагарські водоспади знаходилися на місці сучасних поселень Куінстон, провінція Онтаріо (Queenston, Ontario), та Луістон, штат Нью-Йорк (Lewiston, NY), але через ерозію вони відступили на 11 кілометрів на південь. Ерозія також змінила форму водоспаду Підкова від невеличкої арки, з часом перетворившись у форму підкови і до нинішньої форми у вигляді гігантської літери V.

Перша згадка про НіагарськиНіагарські Водоспадиводоспади серед європейських мандрівників з'явилася у нотатках французького мореплавця та майбутнього губернатора французьких поселень у Канаді, [[Самюель де Шамплен|Самюеля де Шамплена]] у 1603 році. Сам він ці водоспади не бачив, а писав про них зі слів місцевих індіанців:<blockquote>"У четвер, на десятий день місяця, ми обійшли Заячий Острів приблизно півтори ліги вздовж північного узбережжя, де інші індіанці пристали до нашої барки, серед яких був один молодий алгонкінець, який пройшов значну відстань у вищеназваному великому озері. Ми розпитали його дуже ретельно, як до того розпитували й інших дикунів. Він розповів нам, що... там знаходиться водоспад приблизно лігою завширшки, де велика маса води спадає у вищевказане озеро; що після водоспаду вже не можна побачити землі з іншої сторони, а тільки море настільки велике, що вони ніколи не бачили його кінця, та й не чули, щоб хтось інший бачив".<ref>{{Cite web|url=http://www.aolib.com/reader_6653_104.htm|title=Aolib.com: Voyages of Samuel De Champlain * Volume 01 [Page 105 of 123]|website=www.aolib.com|accessdate=2017-06-29}}</ref></blockquote>

[[Файл:Samuel de Champlain Carte geographique de la Nouvelle France.jpg|міні|Географічна карта Нової Франції Самюеля де Шамплена з зображенням Ніагарських водоспадів, 1613р1613 р.]]Першими європейцями, які побували на водоспадах, вважаються бельгійський священик-францисканець [[Луї Еннепен]] та французський дослідник [[Рене Робер Кавельє де ла Саль|Робер де ла Саль]]. Досліджуючи території Нової Франції, вони побували на водоспадах у 1678 р. Вражений побаченим, Луї Еннепен пізніше написав у своїй праці "Опис Луїзіани":<blockquote>"За чотири ліги від озера Фронтенак (озеро Онтаріо) знаходиться неймовірний водоспад Катаракта, якому немає рівних...</blockquote><blockquote>Поміж озерами Онтаріо та Ері пролягає величезна та чудова Водяна Каденція, яка спадає настільки дивовижним та неймовірним чином, що немає тому рівних у Всесвіті. Так, в Італії та у Середземноморських районах можна знайти щось подібне, та ми можемо сміливо сказати, що все це жалюгідні відтінки в порівнянні із водоспадом, про який ми зараз говоримо. У підніжжі цієї жахливої прірви ми зустрічаємо річку Ніагара, яка не більш ніж чверть ліги в ширину, але неймовірно глибока у деяких місцях. Перед Водоспадом вона настільки струмкастрімка, що несамовито зносить будь-яку тварину, яка намагається перетнути її, щоб погодуватися на протилежному березі. Вони не в змозі протистояти силі течії, яка неминуче скидає їх з висоти в шістьсотшістсот футів"<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=7boaAQAAIAAJ&pg=PA23&lpg=PA23&dq=four+leagues+from+Lake+Frontenac+there+is+an+incredible+Cataract+of+water-fall+which+has+no+equal&source=bl&ots=c_VMUgPExg&sig=VgwCG4WlEPG0JabWwrCDXJq43ww&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjyypbT--nUAhWm8oMKHacSCaYQ6AEIKzAC#v=onepage&q=four%20leagues%20from%20Lake%20Frontenac%20there%20is%20an%20incredible%20Cataract%20of%20water-fall%20which%20has%20no%20equal&f=false|title=New York Legislative Documents|last=Legislature|first=New York (State)|date=1919|language=en}}</ref>.</blockquote>[[Файл:PSM V49 D014 View of niagara falls by father hennepin.jpg|міні|224x224пкс|Niagara Falls

]]Побудова мосту та прокладання залізниці у 1855 р. спричинила економічний та туристичний бум у регіоні: було побудовано багато [[Тартак (деревообробка)|тартаків]], водяних млинів, шкіряних заводів. 17 березня 1892 року декілька невеликих поселень з американської сторони об'єдналися в місто [[Ніагара-Фоллс (Нью-Йорк)|Ніагара-Фоллс]] (канадське місто з такою самою [[Ніагара-Фоллс (Онтаріо)|назвою]] було засновано у 1904 році). У 1853 р. була закладена перша гідроелектростанція - Niagara Falls Hydraulic Power and Mining Company. Її потужності вистачало на освітлення водоспадів та на забезпечення електроенергією декількох навколишніх поселень. У 1895 році компанія Westinghouse Electric запустила найпотужнішу у світі ГЕС з генераторами, розробленими [[Нікола Тесла|Ніколою Теслою]]. Крім того, завдяки розвитку залізниці розвивався і туризм. Люди з усіх кінців світу приїжджали подивитися на Ніагарське чудо світу. Водоспади стали популярним місцем проведення медових місяців. Одним із таких туристів був, наприклад, Жером Бонапарт, брат Наполеона.

З розвитком території з'явились і нові проблеми: через численні промислові підприємства почалося масштабне забруднення річки токсичними речовинами. Що доЩодо туризму, то доступ до водоспадів був платним та дуже обмеженим. Тому у 1860-х роках почалася кампанія за встановлення заповідності регіону. 30 квітня 1883 року губернатор штату Нью-Йорк [[Гровер Клівленд]] підписав білль, яким уповноважував спеціальну комісію відібрати територію для майбутнього заповідника та надавав кошти для викупу землі у приватних власників<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=IYJZAAAAYAAJ&pg=PA155#v=onepage&q&f=false|title=General Statutes|date=1883|language=en}}</ref>. Цей закон дозволив створити у 1885 році Ніагарський заповідник. На сьогоднішній день Niagara Falls State Park є найстарішим постійно діючим державним парком у США, і першим парком, для створення якого була застосована реквізиція приватної власності державою (eminent domain). З канадської сторони у 1885 році розпочалося створення національного парку провінції Онтаріо, який сьогодні відомий як Парк Королеви Вікторії.

З метою запобігання подальшої ерозії почви зґрунту Канада та США з 1950 року почали суспільноспільно регулювати потік води.

Народ Сенеків, які належать до Ірокезів, вважали, що гуркіт водоспаду - це з ними розмовляють духи, маніту, які мешкають у Печері Вітрів за водоспадом "ФатойФатою". У них була традиція кожного року приносити у жертву духам найкрасивішу дівчину племені. Якщо маніту були задоволені, рік мав бути врожайним і люди сподівались на багату добичздобич під час полювань. Така смерть вважалася почесною: душа людини переносилася у світ маніту, де не було горя та страждань, але були плодородніродючі землі та добра здобич. Обряд супроводжувався танцями, співами, різноманітними іграми.

Останнє таке жертвоприношення було зроблено у 1679 році. Його свідком став де ла Саль, який проповідував серед індіанців християнство, та намагався перешкодити цьому варварському звичаю. На що він отримав відповідь від старійшин племені: "Твої слова свідчать проти тебе. Ти кажешькажеш, що Христос подає нам приклад. То ж ми будемо слідувати йому. Чому у вас принесення жертви Христом - це великий подвиг, а у нас - щось жахливе?"

Того року у жертву мала бути принесена дочка вождя племені, красуня на ім'я Лела-Уала. ЇЇЇї батько, ОрлинийОрлине ГлазОко, був вдівцем. Єдиною рідною людиною у нього була дочка. Але він мужньо прийняв вибір старейшинстарійшин. Коли каноєканое дівчини, наповнене фруктами та квітами спустили у річку, ще однаодин лодкачовен попрямувалапопрямував до водоспадів - це не витримав її батько. Вони обидваобидвоє загинули. Але мешканці поселення вірили, що ці двоє перетворилися у духів добра та сили. Він став правителем Катаракти, а вона - дівою туману над водоспадами<ref>{{Cite web|url=http://www.indigenouspeople.net/sacrific.htm|title=The Sacrifice at Niagara Falls|last=Welker|first=Glenn|website=www.indigenouspeople.net|accessdate=2017-07-05}}</ref>.

Згідно з однієї з легенд, традиція жертвоприношень розпочалась у Сенеків коли декілька років поспіль в них була посуха і неврожай. Отже, коли каноєканое Лели-Уали впало у водоспад, її підхопили два сини бога Грому, Хінума. Обидва у той же час влюбилисязакохалися у дочку вождя, але вона пообіцяла стати нареченою тому, хто розкаже, який злий дух вбиває її людей. Молодший брат розповів про гиатськугігантську змію, яка живе на дні Ніагари. Раз на рік змія стає голодною, підіймається на поверхню, та отруює воду. Померлих вона поїдає. Дух Лели-Уали передав це Сенекам, і вони вбили змію. Труп змії впав на дно річки півколом, і зформував водоспад "Підкову".

8 липня 1876 року 23-річна італійка Марія Спелтеріні стала першою жінкою, яка пройшла понад НіагаройНіагарою на канаті. 12 липня вона повторила свій трюк, але цього разу з двома корзинами на ногах. Третього разу, через тиждень, вона пройшлася по канату з зав'язаними очима, а через три дні - закована у наручники на щиколотках та зап'ястях. Востаннє вона пересікла Ніагару 26 липня 1876 р.

24 жовтня 1901 р. 63-річна шкільна вчителька з Мічигану, Енні Едсон Тейлор, стала першою людиною, яка стрибнула з водоспадів у бочці. Її метою було привернути до себе увагу, та заробити на трюкітрюці грошей, бо знаходилася у скрутному фінансовому становищі. Першу мрію вона здійснила - миттєво стала знаменитою, а ось економічні свої справи жінці покращити не вдалося. Не дивлячись на те, що Тейлор виповнила свій стрибок доволі успішно, відбувшись лише незначними подряпинами, вона радила більше ні комунікому не повторювати її вчинок: <blockquote>"До останнього свого подихаподиху я буду застерігати інших від такого подвигаподвигу... Я краще полізу в жерло гармати, знаючи, що вона розірве мене на шматки, ніж ще раз спущуся по водоспаду".<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=P_Rr06A2H6UC&pg=PA270&lpg=PA270&dq=i+would+sooner+walk+up+to+the+mouth+of+a+cannon&source=bl&ots=LtoIGnVQlX&sig=97SY16y4Gti_BSSyRvpOG4ud98M&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwi6jMWXs6vVAhUmw1QKHe92BJEQ6AEIKjAB#v=onepage&q=i%20would%20sooner%20walk%20up%20to%20the%20mouth%20of%20a%20cannon&f=false|title=Niagara: A History of the Falls|last=Berton|first=Pierre|date=2010-03-01|publisher=SUNY Press|language=en|isbn=9781438429304}}</ref></blockquote>У 1918 році ледве не трапився нещасливийнещасний випадок, коли працюючу на річці баржу відірвало від буксиру, та понесло до водоспадів. На щастя, два робітника, які знаходилися на баржі, змогли посадити її на мілину не далеконедалеко від водоспадів<ref>{{Cite web|url=http://www.niagarafrontier.com/scow.html|title=Niagara Falls - The Scow and the Subchaser: a History|website=www.niagarafrontier.com|accessdate=2017-07-28}}</ref>.

9 липня 1960 року трапилася подія, яку пізніше назвали "Чудом на Ніагарі": місцевий мешканець взяв двох дітей - 7-річного Роджера Вудварда, та його 17-літню сестру Деанну - на прогулянку моторним човном по річці. Мотор заглох, і потужний потік води перекинув човен. Чоловік впав з водоспаду, та загинув. Хлопець теж впав з Підкови. Не дивлячись на те, що вдягнений він був тільки у купальний костюм і рятувальний жилет, Роджер відбувся лише незначними подряпинами, та був піднятий на борт Maid of the Mist. Його сестра опинилася на межі водоспаду, але була теж врятована двома туристами із Нью-Джерсі<ref>{{Cite web|url=http://www.infoniagara.com/history/rogerwoodward_miracle.aspx|title=Roger Woodward - Niagara Falls Miracle, Incidents, Survivor, Story|website=www.infoniagara.com|accessdate=2017-08-05}}</ref> .

5 червня 1990 р. Джессі Шарп, каноетист з Теннессі намагався стрибнути з водоспаду у каное. Він відмовився одягти шолом для того, щоб його обличчя було краще видно для фотоапаратів, також не вдягнув рятувальний жилет, бо вважав, що він тільки зашкодить йому врятуватися у екстремальній ситуації. Оператор електростанції, дізнавшись про трюк, перекрив дамбу для того, щоб посадити човен на мілину, але це не зупинило Джессі. Він був на стількинастільки впевнений в успіху, що навіть зарезервував стіл в одному з ресторанів у сусідньому місті. Човен впав з водоспаду, а його тіло так ніколи й не знайшли<ref>{{Cite web|url=http://www.infoniagara.com/niagaradaredevils/jessesharp.aspx|title=Jesse Sharp - Niagara Daredevils History & Facts {{!}} Kayak Niagara Falls|website=www.infoniagara.com|accessdate=2017-08-05}}</ref>.

1 жовтня 1995 року 39-річний випускник школи каскадерів Роберт Оверакер спробував стрибнути з водоспадів на гідроциклі. ЦімЦим вчинком він намагався привернути увагу до проблем бездомних. Роберт готував свій трюк сім років. За планом він мав дійти до краю водоспадів на гідроциклі, а потім стрибнути з парашутом. Але парашут не спрацював, людина впала у воду і розбилася насмерть<ref>{{Cite web|url=http://buffalonews.com/2016/10/03/daredevil-riding-jet-ski-niagara-falls-plunges-death-1995/|title=Daredevil riding jet ski over Niagara Falls plunges to his death in 1995|last=Przepasniak|first=Ellen|date=2016-10-03|website=The Buffalo News|accessdate=2017-08-06}}</ref>.

Сьогодні, як канадське, так і американське міста Ніагара-Фоллс мають невеличкі виставки артефактів (бочки, гідроцикл, та ін.), які залишились від людей, які кинули свого часу позоввиклик водоспадам.

Другу хвилю туристичного буму водоспади отримали після виходу у 1953р1953 р. на великий екран фільму “'''Ніагара'''”<ref>{{Citation|title=Niagara (1953)|url=http://www.imdb.com/title/tt0046126/|accessdate=2017-08-21}} (en)</ref> режисера Генрі Хетеуея з [[Мерілін Монро|Мерлін Монро]] та [[Джозеф Коттен|Джозефом Коттеном]] у головних ролях. Фільм знятий у стилі [[Нуар (кіно)|нуар]]. За сюжетом, молоде подружжя Катлерів приїжджає до водоспадів на медовий місяць, але ненароком стають учасниками детективної історії.

В одній із серій мультиплікаційного серіалу про [[Вуді Вудпекер|Вуді Вудпеккера]] 1956р1956 р. під назвою “'''Ніагарські дурні” (Niagara Fools)''' Вуді планує спуститися по водоспадам у бочці, але один із ренджерів намагається йому у цьому перешкодити. Кожного разу ренджер сам неодмінно опіняєтьсяопиняється у цій злощасній бочці.

У фільмі “[[Супермен 2|Супермен II]]"<ref>{{Citation|title=Superman II|url=https://www.rottentomatoes.com/m/superman_ii/|language=en|accessdate=2017-08-21}}</ref> 1980 р. події розгоратються на Ніагарі. У 1986 р. IMAX зняв документальну стрічку “Ніагара: чудо, міфи та магія” (Niagara: Miracles, Myths and Magic). <ref>{{Cite news|url=https://imaxniagara.com/imax-theater/niagara-movie/|title=Niagara: Miracles, Myth & Magic - Niagara Falls IMAX & Daredevil Exhibit|language=en-US|work=Niagara Falls IMAX & Daredevil Exhibit|accessdate=2017-08-21}}</ref> Водоспади також зустрічаються у мультфильмімультфільмі про черепашекчерепашок-ніндзя під назвою '''“Повернення Технодрому”(Return of the Technodrome)''' 1988 року. У 2006 році на водоспадах також йшли зйомки фільму “[[Пірати Карибського моря: На краю світу|Пірати Карибського Моря: На краю світу]]”.

У научнонауково-популярному серіалі “[[Життя після людей]]”, знятому History Channel<ref>{{Cite news|url=http://www.history.com/shows/life-after-people|title=Life After People Full Episodes, Video & More {{!}} HISTORY|language=en|work=HISTORY|accessdate=2017-08-21}}</ref>  розповідається про те, що очикуєочікує на Ніагару через 5 000 років: через ерозію грунту американський водоспад та “Фата” пересохнуть, а “Підкова” зсунеться на північ на 1,9 кілометрів.

У 1960р1960 р. компанія Niagara Falls Power Generation Project замовила композитору Ферде Грофе (Ferde Grofé) сюїту “Ніагарський Водоспад” на честь завершення побудови першоїпершого ступеніступеня нової гідроелектростанції.

У 1997р1997 р. композитор Майкл Догерті (Michael Daugherty) написав концерт для духового оркестру “Ніагарський Водоспад”.

=== У живописуживописі ===