Філіппа де Авен: відмінності між версіями

| дата народження = [[24 червня]] [[.06.1314]]

| дата смерті = [[15 серпня]] [[.08.1369]]

'''Філі́паФілі́ппа де Аве́н '''або '''ФіліпаФіліппа Генегау '''({{lang-fr|Philippa de Hainault}}; [[24 червня]] [[1314]] — [[15 серпня]] [[1369]]) — королева Англії, дружина [[Едуард ІІІIII|Едуарда ІІІIII]]. Її назвали на честь прадіда — французького короля [[ФіліпФіліпп III Сміливий|ФіліпаФіліппа ІІІIII]].

ФіліпаФіліппа народилась у [[Валансьєнн]]і в графстві [[Ено (графство)|Ено]] (Генегау) 24 червня 1314 року. ЇЇ батьком був [[Вільгельм І де Ено]], граф Ено, ГоландіїГолландії і Зеландії, а мати&nbsp;— [[Жанна Валуа, графиня Ено|Жанна Валуа]], внучка ФіліпаФіліппа ІІІ<ref>Leese, Thelma Anna, ''Blood royal: issue of the kings and queens of medieval England, 1066—1399'', (Heritage Books Inc., 2007), 140</ref>. Вона була однією з восьми дітей і третьою з п'яти дочок. ЇЇ старша сестра [[Маргарита І, графиня ГоландіїГолландії|Маргарита]] одружилася з імператором [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Людовик IV (імператор Священної Римської імперії)|Людовіком IV]] в 1324 році.

Шлюбний союз свого старшого сина з однією з дочок Вільгельма I планував ще Едуард II. За його завданням єпископ Екзетерський [[Волтер Степлдон]] ву 1319 році на шляху до Парижа зупинився в Ено. Зберігся опис обраної Степлдоном в дружини спадкоємцю англійського престолу принцеси. Ім'я не вказано, можливо, що це була старша дочка графа, Сібелла, що незабаром померла. Існують також припущення, що єпископ обрав ФіліпуФіліппу, проте, поза існуючомуіснуючим у той час звичаєм, не потрібно було віддавати перевагу молодшій дочці в обхід старших<ref>Уейр, 2010, с. 185—186</ref>.

За повідомленням Фруассара, в [[1326 ]]році, будучи разом з матір'ю при дворі Вільгельма I, Едуард приділяв ФіліпіФіліппі більше уваги, ніж іншим її сестрам. [[Ізабелла Французька (королева Англії)|Ізабелла  Французька]]  і її син провели ву [[Валансьєнн|Валансьєні]]Валансьєнні вісім днів, перш ніж відправитися з найманим військом, на чолі якого стояв дядько Філіппи Йоганн Геннегау, в похід проти Едуарда II. Договір про заручини Едуарда з дочкою Вільгельма I був підписаний Ізабеллою [[27 серпня]] в місті [[Мон (місто)|Мон]], королева зобов'язувалася укласти шлюб не пізніше, ніж через два роки. Придане нареченої було надано в розпорядження королеви негайно: за допомогою грошей, військ і флоту Геннегау вона вдало вторглася в Англії і скинула Едуарда II.

[[18 жовтня]] [[1327]] король, який перебував у [[Ноттінгем]]і<ref>У цей час король разом з Мортімером брав участь ву бойових діях проти [[Роберт I Брюс|Роберта І]].</ref>, уповноважив єпископа Лічфілда і Ковентрі на здійснення його одруження з «благородною дівчиною Філіппою Геннегау». Він також наказав Бартоломью Бергершу, констеблеві [[Дувр]]а, зустріти графа Вільгельма Геннегау з його дочкою ФіліпоюФіліппою, а представникам короля тих земель, через які можуть пройти граф, його дочка та їх свита, надавати їм необхідну допомогу.

Незабаром після отримання папського дозволу ФіліпаФіліппа відбула до Англії з Вісану разом з Йоганном Геннегау та свитою, висадилася в Дуврі й прибула до Лондона [[23 грудня]] [[1327]]. В урочистій зустрічі Філіппи брало участь духовенство, лорд-мер і аристократія столиці Англії. Вінчання Едуарда і Філіппи відбулося в [[Йорк]]у [[24 січня]] [[1328]]. Пишна церемонії, що проходила в Йоркському соборі, була відзначена присутністю ста представників аристократії Шотландії, які прибули для укладення миру з Англією, який гарантувався шлюбом молодшої сестри короля [[Джоан Тауерська|ДжоаниДжоан]] зі [[Давид II (король Шотландії)|спадкоємцем шотландського престолу]]. Після весілля дядько королеви відбув на батьківщину з багатими дарами. У свиті ФіліпиФіліппи до Англії прибув хроніст Жан Ле Бель і Вільям Мауна, що пізніше прославився як один з найздібніших воєначальників. У Філіппи, всупереч звичаю, не було свого двору, не отримала вона від свекрухи і земельного наділу, на володіння яким за життя чоловіка мала право як королева-дружина. Її коронація була відкладена на невизначений час. На думку дослідників, Ізабелла навмисно тримала невістку на задньому плані, побоюючись втратити свій вплив на сина і, разом з ним, свою владу<ref>Уейр, 2010, с. 425—426</ref>. На сесії Парламенту, що проходила в травні [[1328]] Едуард III намагався добитися виділення для дружини [[Лен (феод)|феоду]] та 15 000 фунтів річної ренти. Однак у королівській скарбниці, в якій на момент падіння Едуарда II було 60 000 фунтів, майже нічого не залишилось<ref>Уейр, 2010, с. 433</ref>.

Едуард і ФіліпаФіліппа провели Великдень ву Йорку і після укладення миру з Шотландією повернулися на південь. У червні вони влаштувалися в літньому палаці ву [[Вудсток (Англія)|Вудстоці]], який стане основним місцем перебування Філіппи, в той час, коли її молодий чоловік перебуватиме під опікою Мортімера та королеви-матері.

ФіліпаФіліппа була коронована у березні [[1330]] у [[Вестмінстерське абатство|Вестмінстерському абатстві.]] Церемонія пройшла скромно, так як королівська скарбниця була спустошена Ізабеллою і її фаворитом [[Роджер Мортімер, 1-й граф Марч|Мортімером]].

[[15 червня]] 1330 ву Вудстокському палаці ФіліпаФіліппа народила першу дитину, [[Едуард Чорний Принц|Едуарда]], що пізніше прославився під ім'ям Едуард Чорний принц. Народження спадкоємця так обрадувало короля, що Катрін де Монакют, яка першою повідомила йому цю новину, отримала в подарунок неймовірно велику суму&nbsp;— 500 марок.

[[Файл:Philippa of Hainault.gif|thumb|275x275px|Коронація ФіліпиФіліппи де Авен]]

Восени 1330 Едуард, роздратований зв'язком своєї матері з Мортімером і розумівши усю небезпеку свого положення, відсторонив Ізабеллу від правління, заарештував і стратив Мортімера, взявши владу в свої руки. Ставши повноправним монархом, Едуард оголосив, що буде керувати «відповідно до прав і здоровим глуздом, що підходить нашій королівській гідності»<ref>Wilkinson, Bertie, The constitutional history of England, 1216—1399, with select documents (London, New York, Longmans, Green [1948-1958]), II , 173-4</ref>. Молодий Едуард втілював в собі якості, які робили його в очах оточення ідеальним лицарем. ФіліпаФіліппа, яка отримала виховання при одному з вишуканіших дворів Європи, була зразковою дружиною справедливого і освіченого короля, покровителькою людей мистецтва і вчених, законодавицею мод.

Королева ФіліпаФіліппа була дуже уважна до своєї свекрухи, відстороненої від влади. Папа римський у своєму листі влітку [[1331]] віддавав хвали молодий королеві за її ставлення до Ізабелли і зазначав, що необхідно «відновлення доброго імені королеви-матері, яке незаслужено постраждало»<ref>Уейр, 2010, с. 490</ref>.

Едуард припинив зловживання колишнього режиму і звернув увагу на зростання добробуту країни, приділяючи особливу увагу розвитку торгівлі та ремесел. У [[1330-ті|1330-х]] роках було покладено початок виробництва високоякісних вовняних тканин, які стали пізніше основним джерелом доходу країни, яка до тих пір лише експортувала сировину. Можливо, під впливом ФіліпиФіліппи король запросив ткача з Фландрії Джона Кемпа. В одному з перших документів, підписаних ним, Едуард обіцяв безпеку і всіляку підтримку самому Кемпу, його рідним і слугам в тому випадку, якщо він займеться своїм ремеслом в Англії<ref>An Historical Geography of England (ed. H. C. Darby) 230.</ref>. Фламандських ткачів вабила до країни дешевизна і доступність сировини, розвинена торгівля і стабільність. Вони влаштувалися переважно в [[Норвіч]]і (графство [[Норфолк]]), Йорку і Кренбуне (графство Кент). Під час поїздки Едуарда III по східній частині країни, ФіліпаФіліппа особисто відвідала поселення фламандських ткачів ву Норвічі.

ВУ [[1332 ]]році до Едуарда за підтримкою звернувся претендент на шотландський престол [[Едуард Балліол, король Шотландії|Едуард Балліол]]. У наступному році Едуард, готуючись до вторгнення в Шотландію, переніс двір ву Йорк, а навесні осадив Берік. ФіліпаФіліппа супроводжувала чоловіка, і, поки тривала облога Беріка, перебувала в замку Бемборо ([[Нортумберленд]]). Шотландський регент при малолітньому королі Давиді, [[Арчибальд Дуглас (рицар)|Арчибальд Дуглас]], намагаючись відвернути увагу Едуарда, блокував Бемборо. Проте англійський король поклавшись на мужність дружини і надійність замку, не зняв облоги з Беріка, а після нанесення поразки шотландцям у [[Битва біля Халідон -Гілла|битві біля Халідон -Гілла]], увійшов до міста [[20 липня]].

[[1336 ]]року, супроводжуючи Едуарда в четвертій кампанії проти шотландців, ФіліпаФіліппа народила свого третього сина, названого Вільямом Хатфілд, в невеликому йоркширському селі. Цей немовля померло, проживши декілька тижнів, і було поховане з королівськими почестями в Йоркському соборі.

У [[1338 ]] році Едуард, претендуючи на французьку корону, почав війну з [[ФіліпФіліпп VI Валуа|ФіліпомФіліппом VI]]. Щоб добути кошти на військову кампанію, він заклав коштовності корони і зайняв величезну суму&nbsp;— 300 000 фунтів. Фландрія стала плацдармом для англійських військ. У Антверпені, де на час бойових дій розташувався королівський двір, Едуард прибув з ФіліпоюФіліппою і молодшою дочкою. [[29 листопада]] ФіліпаФіліппа народила сина, що отримав за місцем народження ім'я [[Лайонел Антверп, герцог Кларенс|Лайонел Антверп]].

Наприкінці життя ФіліпаФіліппа дуже розповніла. Вона народила 14 дітей і пережила 9 з них. Троє її дітей померли від [[Чума|чуми]] в [[1348]] році.

[[15 серпня]] [[1369 ]] року ФіліпаФіліппа померла від хвороби, яка супроводжувалась утворенням [[Набряк|набряків]] (можливо це була [[серцева недостатність]] або [[цироз печінки]]), у [[Віндзорський замок|Віндзорському замку]], в 55 років. Похоронена в Вестмінстерському абатстві. Через 8 років помер Едуард ІІІ і був похований разом з дружиною.

* Квінс Коледж в [[Оксфордський університет|Оксфорді]] названий на честь Філіпи. Він був заснований в 1341 рокіроці одним з її священиків Робертом Еглесфілд<ref>[http://www.queens.ox.ac.uk/about-queens/history/ History&nbsp;— The Queen's College]</ref>.

У шлюбі з Едуардом ІІ ФіліпаФіліппа народила 14 дітей:

* [[Іоанн II (герцог Аквітанії)|Джон Гонт]] (1340—1399), 1-й герцог Ланкастерський, граф РічмондРичмонд

* [[Мері Плантагенет|Марія]] (1344—1362), дружина (1361) [[Жан V Бретонський(герцог Бретані)|Жана V Бретонського]]

|1= 1. '''ФіліпаФіліппа де Авен'''

|12= 12. [[ФіліпФіліпп III Сміливий]]