Мім: відмінності між версіями

[[Файл:Marcel Marceau (1963) by Erling Mandelmann.jpg|thumb|один з найвідоміших мімів світу — [[Марсель Марсо]]]]

[[Файл:Мимы, пантомима.jpg|thumb|Міми — Пантоміма]]

[[Файл:PANTOMIME-PABLO.jpg|thumb|Міми — [[Pablo Zibes]]]]

 

Мім як [[література|літературний]] [[жанр]] зародився серед широких народних мас у різних місцях [[Стародавня Греція|Греції]] з народних вистав, де наслідували дійсність за допомогою жесту-танцю і слова. Розвиток міма йшов у двох напрямах: [[пантоміма]] і короткі [[драма (рід)|драматичні]] сценки, часто з імпровізованим текстом. Літературну обробку мім дістав вперше на півдні [[Італія|Італії]] й у [[Сицилія|Сицилії]]; це були веселі сценки із жвавим діалогом, вихоплені з побуту дрібних ремісників, селян і близьких до них прошарків. Їхня літературна обробка свідчить про інтерес до цього масового жанру й освічених верхів (недарма такі видовища були прийняті при дворах сицилійських [[тиран]]ів).

Широко розгорнувся цей жанр в [[еллінізм|елліністичну епоху]] Греції [[4 ст. до н.е.]]-[[3 ст. до н. е.]] в [[Александрія|Александрії]]. Його ставили на сцені поряд із трагедіями і комедіями, а іноді і замість них. Серед [[папірус]]них фрагментів збереглися майже цілком два анонімних міми [[2 століття|ІІ]] ст. н. е. Один з них ''Харітіон'' є примітивною пародією на трагедію [[Евріпід]]а «Іфігенія в Тавриді», інший — ''Невірна дружина'' виявляє велику подібність з 5-м мімом Герода. Імовірно, це підсобні тексти режисера вистави або акторів; ''Харітіон'' містить також музичні позначки. Тільки за іменами ми знаємо таких авторів, як ''Фенікс з Колофона, Нікій з Ергісси, Метробій''.

 

 

Відображаючи побут дрібних ремісників, ці міми часто спрямовані проти панівних класів — великих землевласників та інших — іноді з різкою сатирою на офіційну релігію. Переважали найнепристойніші сюжети. Традиційним персонажем мімів був дурень, якого обсипають всякою лайкою; у текст часто уривався злободенний імпровізаційний елемент.