Михайло Копистенський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 7:
Завдяки королівській номінації став у 1591 році перемишльським [[єпископ]]ом. Згідно звичаю православної церкви, який допускав до посади єпископа ченців-[[василіяни|василіян]], прийняв постриг та ім'я Михаїл. На момент постригу, згідно даних радянських книг, був одруженим.<ref>''Грицай М., Микитась В., Шолом Ф.'' Давня українська література.&nbsp;— К. : Вища школа, 1978.&nbsp;— С. 130.</ref><ref>при цьому посилаюься на Івана Франка.&nbsp;— Т. 19.&nbsp;— С. 551.</ref>
Як радник єпархії відзначився збільшенням майна церкви, яке частково повернув від шляхти. МавПідтримував тісні стосунки з Г.львівським єпископом [[Гедеон (Балабан)|Гедеоном Балабаном]]. Під його впливом спочатку підтримував унію з [[РКЦ]], потім став ревним противником. 27 березня 1594 брав участь на з'їзді в [[Сокаль|Сокалі]], де під впливом луцького єпископа [[Кирило (Терлецький)|Кирила Терлецького]] було прийнято постанову про унію з РКЦ. Разом з Г. Балабаном мав суперечки з [[Львівське Успенське братство|Львіським ставропігійним братством]]. 5-м поставив підпис під документом про унію з РКЦ, прийнятим на з'їзді єпископів у Бересті [[12 червня]] [[1595]] року. Під впливом князя Костянтина Василя Острозького [[1 липня]] [[1595]] року разом з Г. Балабаном відкликали свої підписи, що не означало виступ проти унії, бо очікували результатів перемовин К. Терлецького та І. Потія з королем. Після видання королем документу про незалежність унійного духовенства від від світської влади 2 серпня 1595 року, може, під впливом К. Терлецького, підписав разом з Г. Балабаном, Д. Збіруйським в [[Луцьк]]у [[27 серпня]] [[1595]] документ про дотримання єдності церкви. Згадка про анафему стосовно мирян, які витручаються до справ церкви, викликає припущення, що головною причиною вагань був його з Г. Балабаном конфлікт з Львіським ставропігійним братством.
 
Між 6/10 жовтня 1596 року брав участь у православному синоді у Бересті під керівництвом К.&nbsp;В.&nbsp;Острозького і патріарха Никифора. За це разом з іншими його учасниками був «виклятий», позбавлений сану унійним синодом. 15 грудня 1596 року був виданий універсал короля про заборону контактів з відлученими. Не виконував їх, разом з Г. Балабаном розвинув діяльність на територіях, підпорядкованих унійним єпископам. Новий документ короля від [[22 березня]] [[1599]] року примусмв їх до більшої осторожності в діяльності; їх підтримували єпископи з Молдавії, Волощини. Латинський перемиський єпископ Вавжинєц Ґосьліцький втрутився в суперечку: 1) наказав опублікувати акт екскомініки (відлучення); 2) в 1598 році призначив генеральним унійним вікарієм у Сяноцькому окрузі Еразма Дубицького.
Рядок 13:
Вислав на з'їзд [[Рокош Зебжидовського|рокошан]] у [[Люблін]]і (відбувся 5—16 червня 1606 року) делегатів з листом, в якому оскаржував дії (тиск для переходу на унію) К. Терлецького, І. Потія.
 
Після [[Берестейська унія|Берестейського собору]] [[9 жовтня]] [[1596]]&nbsp;року з багатьох ієрархів Перемиський владика М. Копистенський, як i Львівський єпископ [[ГедеонГ. (Балабан)|Гедеон Балабан]], залишився православним. За невиконання рішення Собору був позбавлений кафедри.<ref>[http://www.e-reading.ws/chapter.php/1021229/39/Chos_-_Istoriya_hristiyanstva_v_Ukraini.html Копистенський і Балабан]</ref>
 
Правдоподібно, помер 1610 року.