Михайло Копистенський: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 7:
Завдяки королівській номінації став у 1591 році перемишльським [[єпископ]]ом. Згідно звичаю православної церкви, який допускав до посади єпископа ченців-[[василіяни|василіян]], прийняв постриг та ім'я Михаїл. На момент постригу, згідно даних радянських книг, був одруженим.<ref>''Грицай М., Микитась В., Шолом Ф.'' Давня українська література. — К. : Вища школа, 1978. — С. 130.</ref><ref>при цьому посилаюься на Івана Франка. — Т. 19. — С. 551.</ref>
Як радник єпархії відзначився збільшенням майна церкви, яке частково повернув від шляхти.
Між 6/10 жовтня 1596 року брав участь у православному синоді у Бересті під керівництвом К. В. Острозького і патріарха Никифора. За це разом з іншими його учасниками був «виклятий», позбавлений сану унійним синодом. 15 грудня 1596 року був виданий універсал короля про заборону контактів з відлученими. Не виконував їх, разом з Г. Балабаном розвинув діяльність на територіях, підпорядкованих унійним єпископам. Новий документ короля від [[22 березня]] [[1599]] року примусмв їх до більшої осторожності в діяльності; їх підтримували єпископи з Молдавії, Волощини. Латинський перемиський єпископ Вавжинєц Ґосьліцький втрутився в суперечку: 1) наказав опублікувати акт екскомініки (відлучення); 2) в 1598 році призначив генеральним унійним вікарієм у Сяноцькому окрузі Еразма Дубицького.
Рядок 13:
Вислав на з'їзд [[Рокош Зебжидовського|рокошан]] у [[Люблін]]і (відбувся 5—16 червня 1606 року) делегатів з листом, в якому оскаржував дії (тиск для переходу на унію) К. Терлецького, І. Потія.
Після [[Берестейська унія|Берестейського собору]] [[9 жовтня]] [[1596]] року з багатьох ієрархів Перемиський владика М. Копистенський, як i Львівський єпископ
Правдоподібно, помер 1610 року.
|