Нова Скварява: відмінності між версіями

В Новій Скваряві наявні надзвичайно цікаві й рідкісні об'єкти культурної спадщини, якими є частково зруйновані оборонні укріплення військового табору середини XVII ст. та залишки склоробної гути і монастирища пізнього періоду середньовіччя. Вони при подальшому вивченні можуть стати окрасою давньої історії села, приваблюючи сюди шанувальників минулого рідного краю. Перший об'єкт розташований в урочищі Антонів берег, на пагорбі з рівною, незначно нахиленою до заходу вершиною приблизно трапецієподібної форми розміром 0,45 х 0,2 х 0,3 км. Пам'ятка захищена вздовж краю тераси ровом, валами і двома майже зруйнованими сучасними земляними роботами бастіонами. Останні локалізуються у східній (ширшій) частині узвишшя. Між ними, очевидно, знаходився в'їзд до табору.

 

 

Новоскварявські священики проводили значну культурно-просвітницьку роботу. Так у 1899 р. в селі було відкрито читальню Просвіти, яку очолив отець Йосиф Карапович, пізніше отець декан Володимир Утриско, отець Степан Гайда. Активним членом цього товариства був син новоскварявського пароха о. Луки Олеськіва — Йосиф. Він товаришував з Іваном Франком під час навчання у Львівському університеті і був найвірнішим його другом упродовж життя. З 14 липня до 14 вересня 1879 р. Іван Франко перебував у Новій Скваряві, проживав у сім'ї Олеськових. Тут він працював над підручником з економії «зрозумілої гімназистам», почав писати повість «Борислав сміється», зібрав чимало тутешніх приказок та пісень, які видав у багатотомнику «Галицько-руські народні приповідки», мріяв купити у Новій Скваряві клаптик землі і побудувати хату. Та не судилося.