Відкрити головне меню

Зміни

9 байтів додано ,  2 роки тому
стиль
Більше 20% [[чилі]]йців належать до [[Антропологічні типи європеоїдної раси|білої раси]]. Індіанське населення (вже змішане з білими) складає 80% населення. <Ref name = "CL"> {{cite web | title = Chile | url = http://kids.britannica.com/comptons/article-198552/Chile | work = Encyclopædia Britannica | accessdate = 2012-09-15 | quote = "Chile's ethnic makeup is largely a product of Spanish colonization. About three fourths of Chileans are mestizo, a mixture of European and Amerindian ancestries. One fifth of Chileans are of white European (mainly Spanish) descent".}} </ref> Національний склад іммігрантів був і залишається дуже різноманітним: переважають [[іспанці]] та [[італійці]].
 
Іспаномовні чилійці є нащадками вперше прибувшихприбулих ву [[1535]] році на територію сучасного Чилі і в наступні часи [[іспанці|іспанців]] та мешкаючихіндіанців, тутщо індіанцівмешкали тут. Змішання протягом століть цих етнічних груп призвело до того, що зараз іспаномовні чилійці складають 60% від загального населення країни. Ранні європейські переселенці (16-18 ст) складалися з басків, галісійців, іспанців. У 19-20 ст. в країну іммігрувало багато вихідців з Італії, Франції, Німеччини, Хорватії, Британських островів, а також арабів-палестинців. Наразі їх нащадки проживають в основному на півдні країни, в столиці та інших великих містах. У Чилі є також впливові громади євреїв, швейцарців, греків, голландців. В останні десятиліття в Чилі іммігрують в основному із сусідніх країн - Перу, Болівії, Аргентини.
 
Індіанське населення Чилі сьогодні становить менше 4% від загального числа мешканців країни. <ref> http://mazinger.sisib.ule.cl/repositorio/lb/ciencias_quimicas_y_farmaceuticas/medinae/cap2/5b6.html </ref>
Після звільнення від колоніальної залежності посилила вплив французька архітектурно-художня школа. У 2-й половині XIX століття з'являються роботи представників чилійської архітектурної школи. В кінці XIX століття в архітектурі, головним чином в будівництві готелів і приватних будинків, проявився [[еклектизм]], а на початку XX століття поширення набув стиль «[[модерн]]».
 
З 201920-х років розвивається архітектурний напрямок, що звільнився від іноземних впливів, пов'язаний з традиціями народної архітектури. Значним внеском у національне містобудування була реконструкція центру Сантьяго (1938-1942). Монументальні громадські будівлі, зведені по периметру площі Пласа де Армас, створили нову містобудівну основу центру столиці. Починаючи з 501950-х років увага приділяється комплексному будівництву житлових районів в передмістях Сантьяго, в [[Аріка|Аріці]], [[Антофагаста (місто)|Антофагасті]] та інших містах (архітектори К. Брешані, Г. Вальдес, Ф. Кастільйо, К. Гарсія Уйдобро).
 
Для 601960-х - початку 701970-х років характерна орієнтація на реконструкцію старих міських центрів і будівництво висотних будівель (проект реконструкції 4-х районів Сантьяго, 1965-1969, архітектори Г. Сен-Жан та ін.); одночасно розробляються конструкції, які дозволяють зводити будівлі до 20 поверхів і вище, здатні протистояти [[землетрус]]ам.
 
=== Кухня ===
Стародавню музичну культуру зберігають нащадки чилійських аборигенів, в першу чергу [[араукани]]. Різноманітні їх сольні і колективні пісні (ліричні, любовні, дитячі, трудові, військові, магічні), індивідуальні та масові танці. Серед музичних інструментів арауканів - ударні (барабани культрун, брязкальце уада), духові ([[трутрука]], лолкінь, кюлькюль, піфюлька). Характерні для народної креольської музики Чилі пісенні та пісенно-танцювальні жанри - тонада, самакуека (частіше куека), Куанда. Основні музичні інструменти - [[гітара]], [[арфа]], також [[гітаррон]], який використовують професійні народні співаки (уасо).
 
ВУ Сантьяго функціонують Симфонічний оркестр Чилі (заснований в 1941 році), Муніципальний симфонічний оркестр Сантьяго (заснований в 1955 році), хор Чилійського університету (заснований в 1945 році), струнний квартет Сантьяго (заснований в 1954 році), [[Національна консерваторія (Чилі)|Національна консерваторія]], Інститут поширення музичного мистецтва (заснований в 1940 році).
 
=== Література ===
Прагнення передової чилійської інтелігенції створити національну культуру, вільну від впливу [[Іспанізм (ідеологія)|іспанізма]], висловив один з теоретиків латиноамериканського романтизму X. В. Ластаррія (1817-88) в промові на відкритті заснованого ним Літературного товариства (1842). Раніше, ніж в інших країнах Латинської Америки, в Чилі зародився [[реалізм (література)|реалізм]]. [[Альберто Блест Гана]] (1830-1920) - перший в іспаномовної Америці і найбільший чилійський реаліст XIX століття («Чилійський Бальзак») <ref> Encyclopedia Americana, Scholastic Library Publishing, Inc Danbury. Connecticut - 2004 </ref>. У циклі романів 60-х років, що отримав назву «Людської комедії Чилі», він відбив соціально-економічні, політичні та культурні зрушення, що відбувалися в середині XIX століття в Чилі. Найвідоміший його роман - «Мартін Рівас» (1862 рік). В кінці XIX - початку XX століття головним чином в поезії поширився [[модернізм]]. Головний представник латиноамериканського модернізму нікарагуанец Р. Даріо в Чилі опублікував програмний збірник своїх віршів «Лазур» (1888).
 
З розквітом поезії [[Габріела Містраль|Габріели Містраль]] (1889-1957), [[Вісенте Уїдобро]] (1893-1948) і [[Пабло Неруда|Пабло Неруди]] (1904-1973) література Чилі отримала світове визнання. Їх творчість об'єднує справжній гуманізм, громадянський пафос, антифашистська спрямованість, демократизм. Реалістичні оповідання [[Франсиско Колоане|Ф. Колоане]] (1910-2002; збірники «Мис Горн», 1941, «Вогняна земля», 1956) та роман «Дорога китів» (1962) відкрили суворий світ мешканців приморського краю, які борються зі стихією та соціальним злом. Серед сучасних романістів популярність здобула письменниця [[Ізабель Альєнде]] (р. 1942), яку неофіційно називають «[[Габріель Гарсіа Маркес|Габріелем Гарсіа Маркесом]] в спідниці», її найбільш відомі романи «Будинок духів», «Любов і морок» та «Ева Луна».
 
== Зображення ==
Анонімний користувач