Відмінності між версіями «Рикетсіози»

108 байтів додано ,  2 роки тому
прямі посилання
(уточнення)
(прямі посилання)
 
== Історія назви ==
Термін ''Rickettsia'' вперше застосував 1916 року засновник вчення про рикетсії та рикетсіози, бразильський вчений [[Енріке да Роше Ліма]] до роду мікроорганізмів, першого представника якого виділив із крові хворого на плямисту гарячку Скелястих гір у 1909 року [[СШАСполучені Штати Америки|американський]] дослідник — [[Говард Тейлор Рікеттс]]. Надалі хвороби, що спричиняються рикетсіями, стали називати рикетсіозами.
 
== Класифікація рикетсіозів ==
Сьогочасне поділяння рикетсіозів значно відрізняється від того, що існувало у ХХ столітті. Класифікацію рикетсій постійно змінюють через удосконалення методів ідентифікації та підходів до критерію роду та видів.
ВУ родині Rickettsiaсeae на сучасному етапі виділяють родрід ''Rickettsia'', який включає щонайменше 22 види, що спричинюють хвороби у людей. Захворювання, які породжують істинні представники роду ''Rickettsia'' (за К. Вільямсом з співавт., 2007 рік), поділяють на:
* I. Група висипного тифу:
** [[ВисипнийЕпідемічний висипний тиф|Епідемічний або вошивий висипний тиф, (рецидивна його форма — хвороба Брілла-Цінссера)]];
** [[Ендемічний висипний тиф|Ендемічний або щурячий висипний тиф]];
* II. Група кліщової плямистої гарячки:
** [[Плямиста гарячка Скелястих гірГір|Плямиста гарячка Скелястих гірГір або кліщовий рикетсіоз Америки]];
** [[Марсельська гарячка|Марсельська або середземноморська гарячка]];
** [[Кліщовий висипний тиф Північної Азії|Кліщовий рикетсіоз або кліщовий висипний тиф Північної Азії]];
 
== Загальна характеристика рикетсій ==
Рикетсії — облігатні внутрішньоклітинні [[бактерії]], паразити, що не розмножуються всередині [[Вакуоля|вакуолей]] клітин хазяїна та не паразитують у [[Лейкоцити|лейкоцитах]]. Розмножуються вони в [[Цитоплазма|цитоплазмі]] клітин. Розміщуючись спочатку біля ядра, рикетсії поступово заповнюють всю клітину, що призводить до її загибелі. Рикетсії здатні утворювати ендотоксин, зв'язаний з їхньою мембраною. При нагріванні та обробці [[формалін]]ом він втрачає токсичність, але зберігає свої [[антиген]]ні властивості, що дає змогу використовувати це для формування у людей штучного [[імунітетІмунітет (медицина)|імунітету]]у. Найбільшу антигенну активність має оболонка рикетсій. Подібність антигенної структури різних видів призводить до формування перехресного імунітету, що необхідно враховувати при проведенні [[Серологія|серологічних]] реакцій. Рикетсії не утворюють [[L-форми|L-форм]] під впливом [[антибіотикАнтибіотики|антибіотиків]]ів, що обумовлює відсутність резистентності до них.
 
Рикетсії нестійкі у [[Навколишнє середовищеДовкілля|навколишньому середовищі]]: при нагріванні до 60˚С гинуть через декілька хвилин, швидко нейтралізуються під дією 0,5% розчину формаліну, [[фенол]]у, [[Діетиловий етер|етеру]], [[спиртЕтанол|спирту]]у; проте добре переносять висушування до 2 місяців та більше. Для забарвлення рикетсій застосовують методику Романовського-Гімза. За [[Фарбування за Грамом|Грамом]] вони забарвлюються [[Грам-негативні бактерії|негативно]]. Поліморфізм рикетсій обумовлений фазою їх розвитку: ниткоподібні форми — рання фаза, [[Паличкоподібні бактерії|палички]] та [[коки]] — кінцева. Форми, які фільтруються — незрілі, вони набувають [[патогенність|патогенності]] та імуногенності лише після пасажів на курячих ембріонах.
{{Докладніше1|[[Rickettsiaceae]]}}