Український еміграційний спортивний рух: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilyaroz (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Wikify}}
== Український еміграційний спортивний рух першої третини 20 століття ==
Український еміграційний спортивний рух, як помітне явище,
За даними В.Проходи(3) у
Саме ці табори військовополонених стали своєрідними пунктами підготовки національно-свідомої молоді, внаслідок розгорнутої широкої культурно-просвітницької роботи. Серед інших культурно-просвітницьких осередків належне місце в цих таборах посідали і руханково-спортивні товариства. Перше таке товариство під назвою
Як зазначають дослідники української еміграції (1,4) таборові
І хоча визвольна боротьба
У травні 1919 року підрозділи Українського війська, змушені були перейти через Карпати на територію Чехословаччини. На батьківщині Мирослава Тирша
В чеській еміграції опинились десятки тисяч молоді, переважно бійців обох Українських Армій. Перший спортивний гурток виник у таборах інтернованих на території Чехословацької Республіки у Німецькім Ябліннім.
У Німецькім Ябліннім, де в червні 1919
У березні 1920
У річницю перебування Бригади у Німецькім Ябліннім, спортивний гурток влаштував на головному майдані міста спортивне свято.
Крім спортивних тренувань у таборі відбувалися і теоретичні заняття про значення та вплив фізичних вправ на організм людини.
Велику підтримку /в
Упродовж 1920 і 1921 років у таборі було проведено ряд змагань, які засвідчили про неабиякий рівень спортивних досягнень, зокрема, в легкій атлетиці. В день 71 уродин чехословацького президента Томи Масарика, спортивний гурток
Крім легкої атлетики, спортивний гурток, який набував зростаючого авторитету, організовував тренування та змагання з волейболу, тенісу, боксу, велоспорту. Особливе зацікавлення проявили таборяни до можливості займатись плаванням на ставі
Неабияк впливала на спортивний рух у таборі особиста підтримка та сприяння коменданта Бригади генерала Курмановича.
У жовтні 1921
А у Німецькім Ябліннім, поблизу села Ляден залишився пам'ятник тим, що не змогли продовжити свій тернистий
Від квітня 1921
На легкоатлетичних змаганнях у м. Йозефові в бізі на дистанції 10.000 м перші три місця посіли саме таборяни /пор. Заславський, чет. Зелений, чет. Сулятицький/, у метанні диску та стрибках у висоту відзначився сотн. Фовицький.
Від осені 1921 року багато молодих стрільців покидали табір, від'їжджали на навчання до Праги й Берна. Проте, нечисельні спортивні гуртки існували в українських таборах ще до 1923 року.
Окрім Німеччини, Австрії чи Чехословаччини український еміграційний спорт розвивався і на польській території. Від 25 до 30000 полонених бійців нараховувалось на початку 20-х років у декількох таборах Польщі. У складних умовах почав діяти спортовий гурток в Тухолі. В 1921
У Стрілківському таборі спортивний рух набув чи не найбільшої популярності. Відбувалися змагання таборян з іншими командами з волейболу, футболу, легкої атлетики, тенісу, боротьби. Зокрема, добре вкомплектованою була команда борців /Чернявський, Хомичевський, Кузьменко, Теліженко, Масюкевич/. Окремо хотілось би звернути увагу на 23 літнього Миколу Масюкевича, який у подальші роки, зберігши любов до спорту, стане впливовою фігурою в українському закордонному спортивному русі. А тоді, у 1922 році знавці спорту характеризували його як молодого спортсмена, що
Популярністю у таборі Стрілків користувалася легка атлетика. Наведемо тільки деякі рекордні результати 1922 року: 100 м
Спортивна робота у таборі набула такого масштабу, до занять прилучаються навіть польські охоронці(7).
Наприкінці літа 1922 року інтернованих табору Стрілків було переведено до інших польських таборів
Популярністю користувались таборові першості з волейболу, боротьби, футболу. Волейбольна команда табору Каліша з успіхом виїжджала на змагання до м. Лодзя, а футболісти зустрічалися з багатьма польськими командами. Керівники
Цікава деталь, що саме в таборі Каліша Василь Авраменко зорганізував танцювальну і хорову групу, пізніше відому в світі під назвою
Не менш цікавою сторінкою в українському еміграційному житті в таборах Польщі було існування у Щепіорно
Особливого зацікавлення викликає факт існування у польських таборах унікального у своєму роді видання
Важкий період перебування українських військовиків в таборах для інтернованих закінчився влітку 1923 року. Але саме у цих таборах на території Німеччини, Австрії, Чехословаччини та Польщі розпочалась перша сторінка історії українського спорту за межами українських земель.
Оцінюючи значення й роль цих перших спортивно-руханкових осередків на чужині, підкреслимо ключові моменти:
І/ спортивно-руханкові осередки сприяли зміцненню морального стану українського депортованого вояцтва, підтримували рівень його військово-фізичної підготовки;
2/ спортивно-руханкові осередки були важливим чинником культурно-просвітницької роботи серед колишніх бійців, одним Із факторів українізації військовиків ;
2/ організована діяльність спортивних осередків уможливлювала підготовку інструкторів-організаторів гімнастичних товариств та сприяла виявленню талановитих спортсменів в окремих видах спорту;
4/ спортивний рух в таборах для інтернованих у роки 1 Світової війни сприяв зародженню та розвиткові за межами Батьківщини українського студентського і робітничого спорту, тобто був підґрунтям усього українського еміграційного спорту.
Однією з багатих на події сторінок в історії українського спортивного руху на чужині стало міжвоєнне двадцятиліття. Державницькі устремління українців частково перемістилися за межі українських земель. Український рух на різних землях не був єдиним, оскільки розвивався під впливом Москви, Польщі, Румунії, Угорщини та Чехословаччини. Водночас за межами українських земель лідери еміграційного спорту 20-30-х років мали змогу не тільки об'єднуватись і плекати національні традиції, але й набувати передовий європейський досвід у справі фізичного виховання та спорту.
Саме на початку 20-х років засновуються перші українські спортивні осередки у Сполучених Штатах Америки та в інших заокеанських країнах, однак центром українського еміграційного спортивного життя того часу стала Чехословаччина.
В українському еміграційному спорті 20-30-х років чітко окреслювалось декілька напрямків: студентський спортивний рух, сокільський рух та молодіжний рух, пов'язаний із організаціями
В 1921 році празькі студенти-українці заснували
Поступово спортивні товариства українських студентів виникають і у інших містах Чехії: Подєбрадах, Пршібрамі: Брні, Йозефові, а також і за межами Чехії: у Відні, Берліні, Данцігу. Цьому сприяли керівники організацій українського студентства.
У 1923 році виникає
Утворення декількох українських спортивних клубів викликало потребу в координації їхньої діяльності. Спочатку в січні 1923 року при Союзі Українського Студентства була сформована
Серед українських студентів-спортсменів, за даними дослідників українського еміграційного руху нього періоду, з'явився навіть учасник Олімпійських ігор. "В Парижі на міжнародній спортовій Олімпіаді в 1924
Важливий захід відбувся в середині жовтня 1925
У подальші роки активність студентського спортивного руху значно знижується. Останнім великим успіхом українського
Існували також окремі робітничі спортивні гуртки, їх організовували колишні українські інтерновані бійці, які виїздили з таборів на працю до різних міст Чехії. Зокрема, діяльними були спортовий гурток
Однак, із середини 20-х років роль лідера еміграційного спортивного руху переймають на себе сокільські осередки. У березні 1925 року осідок Союзу українських спортових товариств переміщено із Праги до Подєбрад, де цей керівний орган перебирає на себе функції координації діяльності українських товариств
Із середини 20-х років український севільський рух ставав також помітним явищем у житті української еміграції інших країн Європи
Отже, початок українського еміграційного сокільства було покладено в Чехії. На відміну від польського, явно негативного, відношення до українського сокільства в Галичині і повну заборону сокільства на Наддніпрянщині, чеська влада та керівники чеського
Напередодні УШ Всесокільського Здвигу на розширеному засіданні Ради
В березні 1928 року подорожуючи по Європі, до українських соколів Чехії завітав проф. Іван Боберський, який мешкав тоді в Канаді /Вдруге подібна поїздка проф. І.Боберського відбулася у 1935 році/. І.Боберський прагнув ближче познайомитись з українським еміграційним рухом, підтримати спортових лідерів. Про непересічний авторитет проф. Боберського серед української молоді, багато хто з якої вперше зустрічалися з Боберським, свідчать рядки з листа одного з подебрадських соколів Ярослава Бяагітки до управи
Поступово український сокільський рух набуває нових форм, організовуються нові севільські осередки не тільки в Чехії, але і в інших країнах, де розселялися українські емігранти. Кропітка сокільська праця спричинилась до того, що ініціативний з'їзд представників різних українських сокільських товариств проголосив про створення в 1932 році Союзу Українського Сокільства за кордоном /СУСзаК/. В своїй діяльності ця організація опиралась на діяльність українських сокільських товариств Подєбрад, Праги, Пардубиць, Ржевниць, Берну, Ліберця та інших міст. Вся робота проводилась у 4 комісіях: руханковій, культурно-освітній, господарській, впорядковій. СУСзаК діяв виключно на громадських засадах. Щороку скликалися з'їзди СУСзаК. Унікальним можна вважати факт видання в Празі щомісячного часопису
Активна праця СУСзаК сприяла поширенню ідеї
В середині 30-х років були зроблені спроби організації товариств
Аналізуючи розвиток спортивно-гімнастичного руху серед української еміграції першої половини XX ст., не можна оминути такі українські структури, як
Ці молодіжні українські інституції, разом з іншими спортивно-гімнастичними товариствами, хоч у складних, але вільних для розвитку умовах еміграції були потужним фактором виховання української молоді на чужині та важливим чинником в українському міжнародному житті. Діяльність українських спортивних, сокільських, січових та пластових товариств українських емігрантів сформувала засади подальшого розвитку українського спорту в умовах діаспори ряду західних держав другої половини XX століття.
== Джерела ==
1. Наріжний С. Українська еміграція: культурна праця української еміграції мж двома світовими війнами. -Прага, 1942.
2. Калічах І., Руханка й спорт української еміграції в Ч. С. Р.
3. Прохода В. Український Сокіл в Подєбрадах. - Подебради, 1931.
4. Прохода В. Початки української руханки за кордоном // Український Сокіл /Прага/. — 1936, Ч.4-5.
▲5. Альманах Ради Фізичної Культури. 1945-1948.- Мюнхен:
6. У 25-річчя Української Спортової Централі Америки й Канади. Пропам'ятна книга
▲Молоде Життя, 1951. - 117 с.
▲6. У 25-річчя Української Спортової Централі Америки й Канади. Пропам'ятна книга - Видання Ювілейного Комітету, 1980 60 с.
▲7. Спортсмен.- 1922, ч.4-5, липень-серпень.
▲8. Школа Вкраїнських Пластунів т.Щипйорно - Щипйорно, 1923.- 42 с.
▲9. Український Сокіл в Подєбрадах у ЧСР.- Подебради, 1931.
== Література ==▼
▲10. Центральний державний історичний архів України у М.Львові: Фонд 312, опис І, с. 110.
* ''Оксана Вацеба''.
[[Категорія:Спорт]]
▲==Література==
▲* Оксана Вацеба. УКРАЇНСЬКИЙ ЕМІГРАЦІЙНИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XX ст. // [[Схід (журнал)|Схід]]. 1996.
|