Нижньо-Устріцький район: відмінності між версіями

В 1951&nbsp;р. внаслідок домовленостей про [[Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951)]] до Польщі відійшла ділянка етнічних українських теренів площею близько 480 кв. км&nbsp;— 41 село західної Бойківщини та місто Нижні Устріки. Їхніх жителів&nbsp;— 32&nbsp;066 осіб&nbsp;— вигнали з рідних домівок і вивезли на схід та південь України. З Нижньо-Устріцького району на Одещину депортували жителів сіл [[Видрене|Видрине]], [[Дашівка]], [[Дверничок]], [[Поляна (Бещадський повіт)|Поляна]], [[Рівня (Бещадський повіт)|Рівня]], [[Росохате]], [[Росолин]], [[Середнє Мале]], [[Скородний (Бещадський повіт)|Скородне]], [[Лобізва]], [[Телешниця Ошварова]], [[Устянова]], [[Хміль (Польща)|Хміль]]; на Миколаївщину&nbsp;— сіл [[Вільхівці (Бещадський повіт)|Вільховець]], [[Панищів]], [[Соколє|Соколе]], [[Соколова Воля]], [[Стерв’яжик|Стервяжик]], [[Хревт]], [[Ялове (Гміна Устрики-Долішні)|Ялове]], [[Ясінь (Польща)|Ясінь]]; на Донеччину&nbsp;— сіл [[Бандрів]], [[Гошів (Бещадський повіт)|Гошів]], [[Гошовець|Гошівчик]], [[Жолобик|Жолобок]], [[Рябе]], [[Мочари]], [[Чорна (Бещадський повіт)|Чорна]]; на Херсонщину&nbsp;— сіл [[Береги Долішні]], [[Журавин]], [[Кривка (Бещадський повіт)|Кривка]], Шевченкове ([[Літовищі]]), [[Лодина]], [[Смільник]]. Депортовані стали жителями чотирьох українських областей: Донецької (25 сіл), Одеської (20), Миколаївської (10) та Херсонської (5). Отже, в 60 селах південно-східної України компактно проживають українці, депортовані із західної Бойківщини. Робітників і службовців з Нижніх Устрік (згідно з документами, 105 сімей) розселили у Дрогобицькій області<ref>[http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/z-zhurboju-radist-obnjalas/ Дарія ПЕТРЕЧКО.&nbsp;— До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.&nbsp;— Галичина, 06 вересня 2016 року]</ref>.