Ігнатій Лойола: відмінності між версіями

Зі сходом сонця він спустився з Монсеррату і зупинився в невеликому містечку [[Манреса]] (Manresa). Там він знайшов усамітнене ґротто на березі ріки [[Кардонер (ріка)|Кардонер]], біля римського [[акведук]]у, та вирішив декілька днів провести в молитві в цьому усамітненому місці. Він жив на [[милостиня|милостині]], дотримувався строгого посту, ранком ходив на мессу, піклувався за хворими в місцевій лікарні, ввечері молився в соборі. Згодом він захворів, іним його притулилизаопікувалися в [[Домініканці (орден)|домініканському]] монастирі. Тут він пережив духовну кризу: спочатку у нього виникли сумніви в тому, що на сповіді в Монсерраті він дійсно покаявся у всіх попередніх гріхах, і він знову намагався згадати всі гріхи, вчинені ним у житті. Чим більше він згадував, тим більш нікчемним та недостойним собі здавався. Сповідь не допомогала. Виникла спокуса покінчити життя самогубством. В якийсь момент Ігнатій задумався про те, звідки приходять ці сумніви і яку дію вони викликають в його душі, і тоді свідомо вирішив не сповідуватися більше в минулих гріхах: «Я зрозумів, — говорив він згодом, — що в такій сповіді міститься дія злого духа». Незабаром після цього, коли Ігнатій йшов вздовж берега ріки Кардонер до віддаленої церкви, він зупинився, вдивляючись у воду. «Очі мого розуміння почали відкриватися. Це не було видіння, але мені було дане розуміння багатьох речей, як духовних, так і тих, що стосуються віри, а також і людських наук, і з такою великою ясністю… Достатньо сказати, що я отримав велике світло розуміння, так що, якщо скласти всю допомогу, протягом всього життя одержаною мною від Бога, та всі набуті мною знання, то мені здається, що це було би менше, ніж те, що я отримав в цьому єдиному випадку. Мені здалося, що я став іншою людиною… Все це продовжувалося якнайбільше три хвилини». Зиму [[1522]] року, яка видалась для нього дуже важкою, він провів в Манресі.

[[28 лютого]] [[1523]] р. Ігнатій направився до [[Барселона|Барселони]], щоб звідти відпливти до [[Італія|Італії]] та здійснити прощу до [[Єрусалим]]у. В очікуванні корабля він вів те ж життя, що і в Манресі: молився, слідкував за страждаючими в лікарнях, збирав пожертви. [[23 березня]] [[1523]] р. він відплив до Італії і через п'ять днів прибув до [[Генуя|Генуї]], а звідти пішов в [[Рим]]. Отримавши благословення Папи [[Адріан IV (папа римський)|Адріана IV]], він пішки відправився до [[Венеція|Венеції]] і ранком 15 червня відплив на кораблі. 1 вересня корабель досяг Святої Землі, там прощанпрочан зустріли [[францисканці]], які потім протягом двох тижнів водили їх по Єрусалиму, [[Вифлеєм]]у та [[Йордан]]у. Ігнатій звернувся з проханням до настоятеля францисканців: «Отче, я хотів би залишок моїх днів провести в вашому монастирі». Настоятель погодився, але францисканський провінціал в проханні відмовив, отже Ігнатій повернувся до Барселони.