Пол Тейлор: відмінності між версіями

4 байти вилучено ,  4 роки тому
м
fix homographs: Еd
(стильові правлення)
м (fix homographs: Еd)
Пол Тейлор розвиває зародкову ідею Швейцера. У той час, коли Швейцер не завжди зрозуміло пояснює, чи розглядає він всі життєві форми, як рівні, і іноді пише про те, що бажання жити полягає в ідеї задоволення і запереченні ідеї болю, Тейлор не поєднує притаманну цінність із задоволенням і болем. Для Тейлора всі живі істоти, від амеб до людей, мають властиву цінність. Кожен живий індивідуал має мету і прагне до її досягнення. Мета кожного — благо кожного, тому всі створіння, що живуть, відначально хороші. «Я стверджую, що саме благо індивідуальних організмів, що вважаються істотами, що мають притаманну цінність, визначає наші моральні взаємовідносинами з „дикими“ видами життя», — пише П. Тейлор, протиставляючи біоцентризм [[антропоцентризм]]у.
 
«Завдяки теорії, орієнтованій на життя, ми зобов'язані дати можливість жити також диким тваринам і рослинам, як членам біоспільноти. Ми зобов'язані захищати або сприяти їх благу заради них самих. Наш обов'язок поважати цілісність природних [[екосистема |екосистем]], зберігати зникаючі види і не допускати забруднення, виходячи з того, що саме таким чином ми можемо допомогти [[популяція]]м диких видів досягти і підтримувати здорове існування в природному стані. Такі зобов'язання випливають з визнання властивої цінності у цих істот»<ref name="T94"> Taylor P. Biocentric egalitarianism // Environmental ethics / ЕdEd. L. Pojman. Boston-London: Jones and Bartlett Publishers, 1994.&nbsp;— Р. 71-84. </ref>.
 
Тейлор говорить про те, що благо звірів, як і благо людей, це щось, що вже є метою самою по собі. «Кожен організм, [[популяція]] виду та угруповання має своє власне благо. Крім цього, ми повинні визнати, що кожен організм, популяція виду та [[угруповання]] мають притаманну (справжню) цінність. Принцип справжньої цінності констатує, що незважаючи на те, якою істота є в інших відносинах, якщо вона&nbsp;— член співтовариства життя, то здійснення її блага&nbsp;— це справжня цінність. це означає, що її благо на перший погляд є гідним збереження та заохочення, як мети самої по собі і заради неї самої, тобто істоти, чиїм благом воно є»<ref name="T94"/>.
Заперечуючи перевагу людей над тваринами, Тейлор наводить приклад, що швидкість гепарда&nbsp;— це свідчення переваги над людьми, якщо ми її будемо розглядати з точки зору блага його виду. Якби він бігав так повільно, як людина, то він не зміг би вижити. Те ж стосується всіх інших здібностей інших видів, які сприяють досягненню їх блага. У будь-якому з цих випадків, домагання людей на перевагу буде відхилятися з точки зору не-людей.
 
Аналогічно, в результаті багаторічних спостережень за тваринами, ученим довелося визнати унікальні здібності багатьох істот, усвідомити індивідуальність кожної істоти, а значить, визнати дану (кожну) істоту, «як телеологічний центр життя, як таку, що намагається зберегти себе і реалізувати власне благо своїм унікальним шляхом». Як людське, так і не-людське благо може бути здійснено тільки за наявності всіх біологічних потреб, необхідних для виживання і здоров'я. Цілісність всієї біосфери важлива для блага всього співтовариства життя. «Ми поділяємо з іншими видами спільне поводження відносно Землі. Виходячи з біоцентричного погляду, ми погоджуємося з тим, що основною рисою нашого існування є те, що ми є тваринним видом»<ref name="T94"/>. У зв'язку з цією та багатьма іншими причинами між людьми і не-людьми виникають конфліктні (супротивні) домагання. Тейлор пропонує чотири правила для вирішення основних потреб людей і не-людей, називаючи їх «чотири правила обов'язків в галузі етики навколишнього середовища»<ref name="T93"> Taylor P. Respect for nature // Environmental ethics: divergence and convergence / ЕdEd. S. Camp.&nbsp;— Boston-London, 1993.&nbsp;— Р. 354–367. </ref>:
{{Цитата| (а) Правило неспричинення шкоди. Це правило - не заподіювати шкоду будь-якому співтовариству в природному середовищі, яке має своє власне благо. Це включає обов'язок не вбивати організм і не руйнувати популяцію виду або біологічне співтовариства, утримуватися від будь-якої дії, яка була б серйозно руйнівною для блага організму, популяції виду або співтовариства життя.<br>
(б) Правило невтручання. В обов'язки цього правила входить необхідність утримання від обмеження свободи індивідуальних організмів і визнання політики "руки геть" стосовно цілих екосистем і біологічних співтовариств, як і щодо індивідуальних організмів. <br>
* Taylor P. Are human superior to animals and plants? // Environmental ethics.&nbsp;— 1984.&nbsp;— P. 149–160.
* Taylor P. The ethics of respect for nature // People, penguins and plastic trees / Ed. D. VanDeVeer, C. Pierra.&nbsp;— Belmont, California: Wodsworth Publ. Company, 1984.&nbsp;— P. 169–183.
* Taylor P. Respect for nature // Environmental ethics: divergence and convergence / ЕdEd. S. Camp.&nbsp;— Boston-London, 1993.&nbsp;— Р. 354–367.
* Taylor P. Biocentric egalitarianism // Environmental ethics / ЕdEd. L. Pojman. Boston-London: Jones and Bartlett Publishers, 1994.&nbsp;— Р. 71-84.
 
== Про нього ==
98

редагувань