Відмінності між версіями «Геракл»

159 байтів додано ,  4 роки тому
доповнення
(доповнення, шаблон)
(доповнення)
 
== Відомі Геракли ==
За працями античних авторів відомо про кількох Гераклів, серед яких героєм був лише один, або їхні о́брази злилися в єдиного. [[Діодор Сицилійський]] повідомляє про трьох героїв, котрих звали Гераклами (прославленими Герою). Це були єгиптянин, один з братів-[[Дактилі|дактилів]] і син Алкмени й Зевса. При цьому єгипетського Геракла звали Сом або Хон, і він жив за десять тисяч років до [[Троянська війна|Троянської війни]], а його грецькому тезці приписують всі його подвиги. За [[Цицерон|Цицероном]]ом їх було шість, [[Варрон|Варроном]]ом&nbsp;— до сорока трьох. [[Геродот]] говорить, що, коли він запитав про первісну батьківщину Геракла у єгиптян, ті назвали йому не Грецію, а [[Фінікія|Фінікію]]<ref>{{Cite book|title = Мифы Древней Греции|last = Грейвс|first = Р.|year = 1992|publisher = Прогресс|location = Москва|pages = 336-340|language = |isbn = }}</ref>.
 
== Міфи про Геракла ==
 
=== Походження ===
Син [[Персей|Персея]] [[Електріон]], цар Мікен, одного разу повів війська на народи тафійців і телебоїв за те, що ті викрали його стада худоби. Поки він був у поході, в Мікенах правив його племінник [[Амфітріон]]. Він дізнався де знаходилася худоба і викупив її, а Електріон тим часом зазнав поразки і втратив у бою синів. Елетріон, повернувшись, розгнівався на племінника і, розмахуючи своєю палицею, випадково сам убив себе. Амфітріона було вигнано і той втік до [[Фіви|Фів]], де правив цар Креонт<ref>Аполлодор II. 4. 5—6; Гесіод. Щит Геракла 11 і далі.</ref>.
 
=== Народження і юність ===
[[Файл:Herakles snake Musei Capitolini MC247.jpg|thumb|334x334px|Маленький Геракл задушує змію, римська скульптура, II &nbsp;ст. н.&nbsp;е.]]
Через 9 місяців Зевс став хизуватися, що народжений найближчим часом в благородному роду Персея хлопчик стане прославленим героєм, якого назвуть Гераклом (що означає «прославлений Герою»). Ревнива дружина Зевса Гера взяла з нього клятву, що цим героєм стане лиш той з роду Персея, який народиться першим. Зевс не здогадався про хитрощі дружини і постановив щоби так і сталося. Гера затримала пологи Алкмени і прискорила їх у Нікіппи, іншої жінки з персеєвого роду, щоб героєм став її син [[Еврістей]]<ref>Гомер. Иліада XIX. 95 і далі.; Аполлодор II. 4-5; Плавт. Амфітрион 1096; Діодор Сицилійський IV. 10.</ref>. Розгніваний Зевс тоді поставновив, що Геракл стане не просто героєм, а богом, якщо виконає 12 подвигів<ref>Гомер. XIX. 115 і далі., 91; Діодор Сицилійський IV. 9.</ref>. Один з варіантів міфу говорить, що Гера послала чаклунок затримати пологи Алкмени. Дочка Тіресія перехитрила їх, видавши радісний крик. Ті подумали, що герой народився попри їхні старання і пішли, знявши свої чари і дозволивши Гераклу народитися в назначений час<ref>Павсаній IX. 11. 1-2; Овідій. «Метаморфози» IX. 285 і далі.; Еліан. «Про тварин» XII. 5; Антонін Ліберал. «Перетворення» 29.</ref>.
 
Коли народилися близнята Геракл та [[Іфікл]], Гера послала до колиски малят двох величезних зміїв, щоб вони вбили Геракла, однак майбутній герой задушив їх<ref>Аполлодор II.4.8; Феокрит. Ідиліїи XXIV.</ref>. За однією з версій, [[Зевс]], бажаючи зробити сина безсмертним, узяв його на небо й поклав біля грудей сплячої [[Гера|Гери]], але богиня прокинулась і відштовхнула чужу дитину. Її молоко розлилося по небу, утворивши [[Чумацький Шлях|Молочний Шлях]], а кілька крапель упало на землю, і з них виросли білі лілеї<ref>Ератосфен. «Перетворення на зірки» 44; Гігін. «Поетична астрономія» II.43; Діодор Сицилійський IV.10.</ref>.
 
[[Амфітріон]] навчив Геракла правити колісницею, [[Кастор]]&nbsp;— боротьби, [[Евріт]]&nbsp;— стрільби з лука, [[Лін]]&nbsp;— музики, [[кентаври|кентавр]] [[Хірон]]&nbsp;— усіх інших наук. Коли юний Геракл у нападі гніву вбив Ліна, [[Амфітріон]] послав його в покарання на гору Кітерон пасти отари. Тут він подолав страшного кітеронського лева, шкуру якого (за іншим переказом, шкуру [[немейський лев|немейського лева]]) надягнув так, що паща вкривала йому голову, мов шолом. Ставши майстерним у різних справах, Геракл отримав від Гермеса меч, від Афіни &nbsp;— плащ, від Аполлона &nbsp;— лук і стріли, а від Гефеста &nbsp;— золотий панцир. Але з-поміж усієї зброї він віддавав перевагу довбні, яку пізніше вирубав у Немейському лісі<ref>Аполлодор II. 4.11</ref>.
 
Якось вісімнадцятирічному Гералу трапилися мінійські збирачі податків, яких він за їхнє зухвальство жорстоко покарав&nbsp;— відрізав їм носи<ref>Діодор Сицилійський IV.10.</ref>. Цар мінійців Ергін вислав військо до Фів аби помститися. Юний Геракл позабирав щити й зброю з храмів аби відбити напад, Афіна, бачачи таку рішучість, дозволила боронити Фіви таким чином. Геракл швидко прославився своєю силою й винахідливістю в обороні від мінійців. Так Геракл придумав залити поля водою з каналів аби кіннота мінійців не могла підступитися до міста. Але в битві загинув його названий батько Амфітріон. Вдячний фіванський владар [[Креонт]] віддав за Геракла свою доньку [[Мегара (міфологія)|Мегару]]<ref>Діодор Сицилійський IV.18.7; Павсаній IX.26.1.</ref>.
 
=== Геракл і аргонавти ===
Геракла було покликано у плавання [[Аргонавти|аргонавтів]] зі своїм зброєносцем [[Гіл|Гіласом]]асом. Коли аргонавти прибули до острова [[Лемнос]], то виявили, що тамтешні жінки повбивали своїх чоловіків через прокляття Афродіти. Цариця [[Гіпсіпіла|Гіпсипіла]] вирішила відновити свій народ, зачавши дітей від аргонавтів. Герої були зустрінені з почестями і їм пропонувалося залишитися на Лемносі. Тільки Геракл переконав аргонавтів продовжити подорож. Також він допоміг в боротьбі проти велетнів, які намагалися завадити плаванню, завалюючи каменями вихід з гавані [[Кізік|Кізіку]]у.
 
Згодом Геракл змагався з побратимами в греблі і зламав весло. Він вирушив з Гіласом на пошуки дерева, щоб виготовити нове, але на острові Місія, що біля [[Кеа (острів)|Кеоса]], Гіласа заманили в хащі [[німфи]] [[наяди]]. Поки Геракл розшукував його, аргонавти вирішили продовжити шлях без них. Коли ж мандрівники усвідомили, що вчинили зле, з моря виринув бог [[Главк]] і оголосив, що за волею Зевса Геракл не має продовжувати участь в плаванні аргонавтів. Йому судилося здійснити подвиги, тож Геракл за якийсь час відправився на службу до царя Еврістея. Але він не покидав надії, що Гілас живий, тож взяв з жителів Місії обіцянку шукати зниклого, поки не знайдуть. Тому вони мали звичай щороку в ті дні бродити лісами, дотримуючись слова.
# Лови надзвичайно прудкої [[керинейська лань|керинейської лані]] з золотими рогами й мідними ногами, яка належала Артеміді;
# Знищення [[стімфалійські птахи|стімфалійських птахів]], що мали мідні пазурі, крила, дзьоби й пір'я, яке правило їм за стріли. Геракл налякав птахів шумом і вразив їх стрілами;
# Полювання на велетенського [[ерімантський вепр|ерімантського вепра]], який пустошив [[Аркадія|Аркадію]]. Геракл тоді випадково поранив кентавра [[Хірон|Хірона]]а отруєною стрілою, чим прирік його на тривалі страждання, оскільки Хірон був безсмертний;
# Здобуття для доньки [[Еврістей|Еврістея]] [[Адмета|Адмети]] пояса цариці [[амазонки|амазонок]] [[Іпполіта|Іпполіти]]. В цьому йому завадила Гера, підбуривши амазонок до битви, яку герой виграв;
# Очищення [[Авгієві стайні|Авгієвих стаєнь]], які не мили багато років. Еврістей думав принизити Геракла цим завданням, але той придумав очистити стайні перепрямованими водами річки, не забруднившись. Еврістей не визнав подвигу через пиху Авгія, який приписав очищення стаєнь богу річки, щоб не давати Гераклу винагороди;
# Подолання [[критський бик|критського бика]], що вивергав полум'я, якого Посейдон наслав [[Мінос]]ові за недотримання обрядів;
# Викрадення [[Коні Діомеда|людоїдних коней царя Діомеда]];
# Викрадення корів страхітливого триголового велетня [[Геріон]]а, який жив на далекому заході, на острові [[Ерітія]]. Геракл перейшов усю Європу й Лівію і на пам'ять про цей похід спорудив [[Гераклові стовпи]] ([[Гібралтар]] і [[Сеута|Сеуту]]). На зворотному шляху там, де пізніше був заснований [[Рим]], частину корів у Геракла викрав [[велетень]] [[Как]], якого герой убив. За визволення країни від розбійника тубільці встановили в себе культ Геракла, який згодом перейшов до римлян. З цим подвигом пов'язують боротьбу Геракла з [[Антей|Антеєм]]. Під час здійснення цього подвигу Геракл вбив царя [[Бебрики|бебриків]] [[Мігдон]]а;
# Викрадення золотих яблук із саду [[Геспериди|Гесперид]]: яблука дістав титан [[Атлант]], поки Геракл підтримував замість нього небо;
# Останній і найважчий подвиг&nbsp;— приборкання [[Кербер]]а (Цербера). Після року приготувань Геракл спустився в царство Аїда біля Тенара, здолав триголового пса без будь-якої зброї, виніс його зв'язаного на світ і, показавши Еврістеєві, відніс назад. За іншими переказами, Геракл вивів з [[Аїд]]у також Адметову дружину [[Алкеста|Алкесту]] та героя [[Тесей|Тесея]], а біля виходу вступив у двобій із самим богом [[Аїд]]ом і навіть поранив його.
 
=== Вбивство Іфіта ===
[[Файл:Hercules Musei Capitolini MC1265 n2.jpg|thumb|439x439px|Геркулес, римська позолочена бронзова скульптура, II &nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]
В пошуках нової дружини Геракл вирушив до Ехалії (за пізнішим переказом&nbsp;— до Евбеї або Мессенії), де попросив руки Іоли, доньки володаря [[Евріт]]а. З Еврітом він посперечався хто є кращим стрільцем з лука. Тим часом [[Автолік]] викрав [[Евріт]]ову худобу, чаклунством змінивши її вигляд і продавши Гераклу як свою. Цар запідозрив у крадіжці Геракла й не захотів віддати за нього дочку, думаючи що той помстився за колишню суперечку. Герой разом з братом Іоли [[Іфіт]]ом пішов розшукувати череду, щоб довести свою невинність. У дорозі [[Гера]] знову наслала на Геракла божевілля і він убив Іфіта, скинувши його зі скелі<ref>Аполлодор. Цит. тв.; Софокл. Цит. тв. 271; Гомер. Цит. та. і схолії; Діодор Сицилійський. Цит. тв.</ref>. Евріта він убив пізніше, під час походу на Ехалію<ref>Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека II 7, 7</ref>.
 
Щоб спокутувати злочин, герой вирушив до [[Оракул|оракула]], та він не схотів приймати героя, що вчинив таке. Геракл розгнівався та забрав всі коштовності в оракула аби заснувати власне місце пророкування<ref>Аполлодор. Цит. тв.; Павсаній X.I 3.4; Гігин, Цит. тв 32.</ref>. [[Аполлон]] прибув відбити вкрадене і при допомозі Зевса змусив героя все повернути. Після цього оракул провістив, що Геракл мусить рік служити у лідійської цариці [[Омфала|Омфали]], а зароблені гроші віддати дітям вбитого Іфіта<ref>Аполлодор. Цит. тв.; Гігин. Цит. тв.; Павсаній II.21.3; Діодор Сицилійський. Цит. тв.</ref>.
 
В Омфали Геракл став рабом, виконуючи її доручення як боротьба з [[Керкопи|керкопами]] та велетенським змієм. Цариця також зробила Геракла своїм коханцем і народила від нього трьох дітей: Лама, Агелая і Лаомедонта. Ці новини досягли батьківщини Геракла, де з нього стали глузувати. Казали начебто він пряде в Омфали вовну, одягнений у жіночий одяг, а сама вона відібрала його левину шкуру і зброю та носить її замість героя<ref>Овідій. "«Героіди"» IX.54 і далі.; Лукіан. "«Размови богів"» 13; Плутарх. "«Чи варто старому займатися державними справами"» 4.</ref>. Також існує міф про те як бог [[Пан (міфологія)|Пан]] залицявся до Омфали, але в темряві сплутав царицю з Гераклом, котрий прогнав його. Ображений Пан придумав на Геракла такий наклеп і став ширити Грецією чутки аби осоромити героя<ref>Овидій, фасти II.305.</ref>.
 
=== Визволення Гесіони і взяття Трої ===
Після закінчення служби в [[Омфала|Омфали]] Геракл вирушив у [[Троя|Трою]], яка потерпала від насланого Посейдоном чудовиська через несплату за допомогу у будівництві мурів<ref>Аполлодор. Цит. тв.; Гігін. Цит. тв.; Лукиан. "«Про жертвопринесення"» 4; Цец. Цит. тв.; Діодор Сицилійський. Цит. тв.; Сервій. Коментарі до "«Енеїди"» Вергілия III.З.</ref>. Цар Трої [[Лаомедонт]] мусив принести в жертву дочку Гесіону, але повелів щоби перед тим своїх дочок пожертвували інші знатні роди міста. Геракл врятував Гесіону і запропонував вбити чудовисько в обмін на прекрасних коней<ref>Діодор Сицилійський IV.42; Цец. Цит. тв. 34; Валерій Флакк 11.487; Гігін. Цит. тв.; Аполлодор II.5.9; Гелланік. Цит. зі: Схолії до "«Іліади"» Гомера ХХ.146.</ref>. Лаомедонт погодився, однак нічого взамін не дав. Тому Геракл зібрав воїнів, з якими завоював і спалив Трою, убив Лаомедонта стрілами разом з його синами, крім одного, Подарка, якого викупила Гесіона. Відтоді той взяв ім'я [[Пріам]] («Викуплений») і зайняв трон батька<ref>Діодор Сицилійський IV.32; Цец. Цит. тв. 337; Аполлодор. Цит. тв.; Гігін. Цит. тв. 89; Гомер. "«Іліада"» V.638; Сервій. Цит. тв. III.3.</ref>.
 
=== Завоювання Еліди та Олімпійські ігри ===
Геракл зібрав військо щоб помститися жадібному Авгію, царю Еліди, стайні якого він мусив очистити й не отримав винагороди. Але в поході Геракл захворів і його військо було розбите. Згодом герой зібрав союзників з Аргоса, Аркадії та Фів і розбив елідійців. Геракл побажав щоб Еліда знову стала багатолюдною і розпорядився щоб його воїни взяли вобі за дружин вдів з Еліди<ref>Павсаній VIII.25.5 и V.3.1; Аполлодор II.7.2; Сервій. Коментарі до "«Енеїди"» Вергілія VII; Цец. Схолії до Ликофрона 40.</ref>.
 
Після цього Геракл на добуту здобич і трофеї заснував [[Античні Олімпійські ігри|Олімпійські ігри]] на честь свого батька Зевса і оголосив час їх проведення загальним перемир'ям. Він сам створив місце для проведення Ігор, де звів шість вівтарів<ref>Піндар. Цит. тв. Х.43 і далі.; Цец. Цит. тв. 41; Гігин. Цит. тв. 273.</ref>. На перших іграх Геракл переміг всіх суперників, крім останнього в боротьбі. Той виявився самим Зевсом в людській подобі, що відвідав змагання<ref>Діодор Сицилійський. Цит. тв.; Піндар. Цит. тв. Х.60 і далі.; Павсаній V.8.1; Цец. Цит. тв. 41.</ref>. Відтоді на час проведення Ігор припинялися всі війни у Греції, на них не допускався жоден, хто вчинив злочин проти богів<ref>Схолії до "«Олімпійських од"» Піндара III.35 і V.6; Страбон VIII.3.33.</ref>.
 
=== Захоплення Пілоса ===
Після влаштування Олімпійських ігор Геракл помстився пілосцям за те, що вони допомагали елідійцям. Афіна виступила на боці Геракла, тоді як Гера, Посейдон, Гадес і Арес захищали Пілос. В битві цар Нелей і один його син, Нестор, врятувалися. Геракл поранив Геру й Гадеса і вбив Переклімена, що перетворювався на різних звірів силою, даною Посейдоном. Нестор, який тоді був у Геренії, зібрав воїнів відбити Пілос, але був змушений тікати, оскільки Афіна попередила про його напад вночі. Проте в бою він самотужки поборов багатьох воїнів, за це Аполлон наділив його життям у 300 років<ref>Павcаній VI.22.3; Гомер. "«Іліада"» XI. 671 і далі, 756.</ref>.
 
=== Сини Гіппокоонта ===
=== Деяніра ===
[[Файл:Giambologna- Hercules beating Centaur Nesso-Loggia dei Lanzi.jpg|thumb|333x333px|Геракл добиває Несса]]
Після того Геракл, не маючи законних спадкоємців і дружини, одружився з дочкою етолійського царя Ойнея [[Деяніра|Деянірою]], заради якої боровся з річковим богом Ахелоєм. [[Ахелой]] мав дар перевтілення і в боротьбі з Гераклом удавався до різних хитрощів: спочатку обернувся на змію, потім на бика. Геракл відрубав йому один із рогів, який наяди перетворили на ріг достатку. (Варіант. Переможений Ахелой виміняв у Геракла свій відрубаний ріг на ріг кози [[Амальтея|Амальтеї]])<ref>Гігін. "«Міфи"» 31; Лактанцій Плацід. Схолії до "«Фіваіди"» Стація IV. 106.</ref>. Одружившися з [[Деяніра|Деянірою]], Геракл виступив проти міста Ефір, а здобувши перемогу, вирушив у [[Трахін]] до свого друга [[Кеїк (цар Трахіна)|Кеїка]]. У дорозі [[кентаври|кентавр]] [[Несс]], що перевозив Деяніру через річку, намагався зґвалтувати її. Геракл поцілив у кентавра отруєною стрілою. Помираючи, Несс дав Деянірі підступну пораду&nbsp;— зібрати його отруєну кров, яка нібито може повертати втрачене кохання<ref>Аполлодор II.7.6; Софокл. Цит. тв. 555-561555—561; Овідий. Цит. тв. IX.101 і далі.; Діодор Сицилійський IV.36.</ref>.
 
=== Звільнення Прометея ===
 
=== Смерть Геракла ===
Коли Геракл переміг [[Евріт]]а й забрав його доньку Іолу, Деяніра, боячись, що він може покинути її заради бранки, прислала чоловікові одяг, просочений кров'ю [[Несс]]а. Відіславши подарунок, вона побачила як залишок тканини на сонці став палати і вжахнулася. Деяніра послала гінця попередити чоловіка, але Геракл вже одягнув отруєний одяг<ref>Софокл. Цит тв. 460-751460—751; Гігін. "«Міфи"» 36.</ref>. Як тільки він зігрівся, отрута почала діяти, обпікаючи тіло, Геракл намагався зірвати тканину, але вона відривалася разом із плоттю. Деяніра наклала на себе руки, повісившись або заколовшись мечем. Не маючи ніде порятунку від нестерпного болю, Геракл попросив свого сина [[Гілл|Гілла]]а віднести його до гори Ета і там спалити на вогнищі<ref>Овідій. "«Метаморфози"» IX. 155 и cл.; Гігін. Цит. тв. 36; Софокл. Цит. тв. 783 і далі.; Аполлодор II.7.7; Пліний. "«Природня історія"» XXV.21; Діодор Сицилійський IV.38.</ref>.
 
Геракл розділив свою зброю серед друзів, з останніх сил війшов у вогонь, з неба вдарили блискавки і вмить спопелили тіло Геракла. Зевс підняв його на Олімп, де представив іншим богам як безсмертного<ref>Овідій. Цит. тв. IX.241-273; Аполлодор. Цит. тв.; Гігін. Цит. тв.; Павсаній III.18.7.</ref>. Зевс переконав Геру всиновити Геракла і одружити його на [[Геба|Гебі]]<ref>Діодор Сицилійський IV.39; Піндар. Істімійські оди IV.59 і Немейські оди Х.18; Аполлодор. Цит. тв.; Цец. Цит. тв. 1349-13501349—1350.</ref>. Геракл став вартовим Олімпу та допомагав Артеміді розвантажувати впольовану нею здобич. Коли він, безсмертний, бенкетував разом з богами, його тінь смертного ходила [[Аїд|Аїдом]]ом<ref>Гомер. "«Одіссея"» XI.601 і далі.</ref>.
 
== Культ Геракла ==
Під час кризи Римської імперії III&nbsp;ст. Геракл розглядався як спаситель, котрий повернеться і наведе лад в державі. Наприкінці IV&nbsp;ст. культ Геракла протиставлявся культу [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. Нерідко символи Христа замінювалися геракловими, наприклад монограма імені у війську імператора [[Євгеній (узурпатор)|Євгенія]]. Геракл поставав мучеником, болісна смерть якого примножила велич подвигів і який отримав вічне життя, втілюючи цим ідею про потойбічну винагороду за життя земне<ref>{{Cite book|title = Обрядовая сторона культов Древней Греции|url = https://books.google.com/books?id=lVUtCwAAQBAJ|publisher = Litres|date = 2015-12-11|isbn = 9785457938199|language = ru|first = Илона|last = Камад}}</ref>.
 
Така популярність Геракла призвела до визнання його [[Національний герой|національним героєм]] Греції<ref>Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 {{ref-en}}</ref>.
 
== Образ Геракла в мистецтві ==
=== В Україні ===
 
Згідно з однією з легенд, Геракл відвідував територію нинішньої [[Євпаторія|Євпаторії]] ([[Керкінітида|Керкінітиди]]). В Євпаторії було знайдено сім вапнякових рельєфів, які зображують героя за відпочинком. На кожному з барельєфів Геракл тримає келих вина в руці. На херсонеських монетах IV-III IV—III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. зустрічаються зображення голови Геракла<ref>{{Cite book|title = О характере культа Геракла в Херсонесском государстве в эллинистический период Т. II.|last = Зубарь|first = В.М.|year = 2004|publisher = |location = Санкт-Петербург|pages = 131-135|language = |isbn = }}</ref>.
 
Перший подвиг величного героя ілюструє композиція на Бучацькій ратуші, де зображено як Геракл роздирає пащу немейському левові. Статуя Геракла є також в Ужгородському замку. Ця скульптура ілюструє другий подвиг героя&nbsp;— знищення лернейської гідри.