Нуменор: відмінності між версіями

Релігією нуменорців був монотеістичниймонотеїстичний [[Еру Ілуватар|'''культ Еру Ілуватара''']] (Бога — Творця). На вершині Менелтарми розташовувалось його святилище, однак там не було ані храму, ані алтаря[[вівтар]]я і взагалі навіть принесеного чи обробленого каміння. По крутосхилу гори вилась дорога, що починалася біля підніжжя з південного боку і закінчувалась біля північної межі вершини. Сама вершина була пласкою і трохи увігнутою, там могло розташуватись багато народу. У святилищі всі мовчали, крім короля, що возносив молитви до [[Еру Ілуватар|Еру]]. Це відбувалося тричі на рік: у перші дні весни — '''Ерук'єрме''' (Молитва до Еру про хороший рік), день середини літа — '''Ерулайтале''' (Молитва до Еру про добрий врожай), коли люди підносили йому перші плоди та наприкінці осені — '''Ерухантале''' (Подяка Еру за добрий врожай). У ці дні король піднімався на гору пішим, а за ним йшов народ у білому з вінками квітів на голові. Під час Трьох Молінь над головою кружляли орли. Коли хтось поодинці піднімався на гору, то орли сідали на три скелі, що височіли над західним краєм вершини. Люди називали орлів Свідками Манве і вірили, що він посилає їх з Аману, спостерігати за Священною горою та всією країною.

Згодом після короля Тар — Анкалімона, моління Еру на Менелтармі було покинуто і лиш король Тар — Палантір дотримувався цього звичаю. В час Ар — Фаразона підніматися на вершину було заборонено під страхом смерті. Тоді, за порадами [[Саурон]]а, був введений страхітливий '''культ Темряви''' і її володаря '''[[Мелькор]]а''', що супроводжувався кривавими жертвоприношеннямижертвопринесеннями. Після загибелі Нуменору цей культ був поширений у чорних нуменорців.

Реліквіями королівського дому були меч '''Аранут''', що належав королеві Доріату Ельве Тінголу і дістався Елросу від Ельвінг, '''перстень Барагіра''', '''лук Брегора''' з дому Беора та сокира Туора '''Дамборлег''' ('''«Важкогостра»''', що пробивала шоломи ворогів та розсікала будь — -які лати наподібподібно до меча). З них падіння Нуменору пережив лише перстень Барагіра, оскільки Тар — Еленділ віддав його своїй дочці Сільмаріен і воно зберігалось у правителів Андуніе.