Вікіпедія

Муравйов Михайло Артемович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 15:
[[4 лютого]] [[1918]] року в [[Дарниця (станція)|Дарниці]] під Києвом видав наказ про «безпощадне знищення всіх офіцерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції» ([[Російська революція (1917)|російської]]). При штурмі міста застосовувалися отруйні гази, був проведений масовий артобстріл (до 15 тис. снарядів), у результаті якого, серед інших, зруйнували будинок [[Грушевський Михайло Сергійович |Михайла Грушевського]] на [[Паньківщина|Паньківщині]]. Виконуючи наказ, радянські війська розстріляли в Києві близько 5 тис. мирних жителів, тероризували киян, зокрема, був убитий київський митрополит [[Володимир (Богоявленський)|Володимир]] (винних у вбивстві не знайшли). На київську буржуазію наклали контрибуцію в п'ять мільйонів карбованців для утримання війська.
 
Муравйов був запеклим противником [[українізація|українізації]]. За даними дослідника В.&nbsp;А.&nbsp;Савченка, під час знаходження Муравйова в Харкові по місту їздив броньовик з написом «Смерть українцям!».<ref>[http://militera.lib.ru/bio/savchenko/index.html Савченко В. &nbsp;А. &nbsp;Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование &nbsp;— Харьков: Фолио; М.: ACT, 2000. Раздел: Главнокомандующий Муравьев: «...… Наш лозунг &nbsp;— быть беспощадными!»]{{ref-ru}}</ref> За спогадами Миколи Полетики, «портрети Шевченка зривали зі стін і топтали ногами. Говорити на вулицях українською мовою стало небезпечно»<ref>''Полетика Николай.'' [http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1890-1960.poletika.php Воспоминания.] {{ref-ru}}</ref>.
 
Пізніше був призначений командувачем збройними силами [[Одеська радянська республіка|Одеської радянської республіки]], отримавши завдання виступити проти румунських військ, що прагнули захопити Бессарабію та Придністров'ї. Під його орудою [[Румчерод]] наприкінці лютого&nbsp;— на початку березня 1918 року провів акцію по захопленню найбагатших одеситів та обміну їх на 10 мільйонів карбованців на потреби Червоної армії.
Рядок 47:
Після загибелі Муравйова серед комісарів і червоноармійців широко поширилися підозри проти взагалі всіх колишніх царських офіцерів. Крім того, наслідки заколоту виявилися вкрай важкими для фронту.
 
Як підкреслює дослідник Б.&nbsp;В.&nbsp;Соколов у своїй роботі «Михаил Тухачевский: жизнь и смерть „Красного маршала“»<ref>''Соколов Б. &nbsp;В.'' Михаил Тухачевский: жизнь и смерть «Красного маршала».&nbsp;— Смоленск: Русич, 1999.&nbsp;— 512 с. : фото.&nbsp;— (Мир в войнах).&nbsp;— {{s|ISBN 5-88590-956-3.}} {{ref-ru}}</ref>, війська Східного фронту були деморалізовані і збиті з пантелику спочатку телеграмами головкома Муравйова про мир з чехословаками і війну з Німеччиною, а потім&nbsp;— про зраду Муравйова, і про продовження війни з [[Чехословацький корпус|чехословаками]]. Підполковник [[Каппель Володимир Оскарович |Володимир Каппель]] прийняв рішення скористатися моментом, і завдати удару<ref> [http://www.x-libri.ru/elib/shmbr000/00000153.htm Часть 153 з 592&nbsp;— ''Шамбаров Валерий.'' Белогвардейщина. На Волге-матушке] {{ref-ru}}</ref>. Червона армія незабаром залишила Бугульму, Мелекесс і Симбірськ, а на початку серпня і Казань, де у руки чехословаків і Народної армії Комуча потрапила частина російського золотого запасу. У зв'язку зі сформованим важким становищем на фронті на станцію [[Свиязьк]] незабаром після падіння Казані особисто прибув наркомвійськмор Лев Троцький.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Муравйов_Михайло_Артемович