Вільшаниця (Ліський повіт): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
нацсклад |
|||
Рядок 77:
}}
'''Вільшаниця''' ({{lang-pl|Olszanica}}) — [[
== Розташування ==
Село знаходиться в долині потоків Ванківка і Старий Потік, які дають початок річці Вільшанці, правого притоку [[Сян]]у. Через місцевість проходить крайова дорога 84 і залізниця 108.▼
Розташоване в пасмі гір [[Західні Бещади|Західних Бескидів]], недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною. Знаходиться на перетині етнічних українських територій [[Лемківщина|Лемківщини]] і [[Бойківщина|Бойківщини]].
▲Село знаходиться в долині потоків Ванківка і Старий Потік, які дають початок річці Вільшанці, правого притоку [[Сян]]у. Через місцевість проходить крайова дорога 84 і залізниця 108 з перестанком.
== Походження назви ==
Рядок 87 ⟶ 91:
Вирогідно, що поселення було засноване за часів Київської Русі на руському праві.
В 1376 році Вільшаниця, як і [[Мишківці]] приватне село власника Олеськи (Олешо). Входило до [[Перемишльська земля|Перемишльської землі]] [[Руське воєводство|Руське воєводства]]. Згадується в [[1436]] році, як власність [[Кміти гербу Шренява|Кмітів]] на волоському праві. Згадується також в документах 1441 і 1443 року — Кміти тут мали маєток оборонний.
Згодом власниками Вільшаниці були [[Тарло|Тарлові гербу Топор]], [[Мнішеки|Мнішеві]], [[Йордани|Йорданові]].
Рядок 93 ⟶ 97:
На поч. XVII ст. в селі існував мурований замок.
[[Файл:Вільшаниця.JPG|thumb|фрагмент карти 1779 року — Вільшаниця]]
У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції [[Королівство Галичини та Володимирії]]. У [[1888]] році було 975 мешканців, з них 672 греко-католики, 254 римо-католики і 49 юдеїв. Після будівництва залізниці в 1872 р. розпочався інтенсивний приплив поляків.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до [[Ліський повіт (II Річ Посполита)|Ліського повіту]] [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]], у 1934-1939 рр. входило до складу [[гміна Вільшаниця|ґміни Вільшаниця]].
На 01.01.1939 в селі було 1750 жителів, з них 950 українців-грекокатоликів, 410 [[Латинники|українців-римокатоликів]], 310 поляків і 80 євреїв<ref>''Кубійович В.'' [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10893/file.pdf Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939]. — Вісбаден, 1983. — с. 44, 119.</ref>.
З вересня 1939 до червня 1941 — під радянською окупацією. З червня [[1941]] до серпня [[1944]] — під німецькою окупацією в Сяніцькому ландкрайсі (окрузі), за три роки окупації винищили євреїв. У серпні [[1944]] року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання [[Радянсько-польський договір 1945|Радянсько-польського договору про державний кордон]] зі складу Дрогобицької області половина село було передане до складу Польщі, а українське населення піддане [[етноцид]]у. Частина насильно [[Виселення українців з Польщі до УРСР|виселена на територію СРСР]] в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час [[Операція Вісла|Операції Вісла]] були депортовані на [[Повернені території|понімецькі землі]]<ref>[http://lemky.com/244-operaciyi-visla-spisok-viselenikh-u-khodi.html Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок]</ref>, а на їх місце поселені поляки.
== Церква Успіння ПреСвятої Богородиці ==
Рядок 104 ⟶ 110:
Церква стоїть поруч з палацово-парковим комплексом, який складається з палацу 1905 року, господарських будівель, флігеля і кузні, моста з другої половини XIX ст. Також збереглась капличка ХІХ ст.
==
* Болеслав Борсук (псевдо Ударник) (? - †07.05.1946)
== Література ==
Рядок 130 ⟶ 136:
[[Категорія:Закерзоння]]
[[Категорія:Перемишльщина]]
[[Категорія:Лемківщина]]
[[Категорія:Руське воєводство]]
[[Категорія:Галицько-Волинське князівство]]
| |||