Відмінності між версіями «Раймунд VII (граф Тулузький)»

правопис
(правопис)
(правопис)
1239 року отримав від Фрідриха II, імператора Священної Римської імперії, пропозицію здобуття графства Форкалькьє, а натомість визнати свою зверхність. Раймунд VII погодився й рушив на допомогу імператорові, який облягав повсталий Арль. Проте облога була невдалою. 1240 року королівський сенешаль Пеннотьє звернув по допомогу до графа, оскільки Каркассон взяв в облогу його колишній власник Раймунд II Тренкавель. Проте Граф тулузький не втрутився в боротьбу, хоча співчував Тренкавелю. Раймунд VII побоювався вторгнення французьких військ й не був впевнений в успіху облоги.
 
1241 року здійснив оммаж на вірність королю Людовику IX та завірив папського легата у вірності Папському престолу проти імператора Фрідриха II. В цей період він шукав можливості для нового шлюбу, в якому міг бути народжений син-спадкоємець, що нівелювало умови Паризького договору. 12141 року він зрозлучивсярозлучився з друджиноюдружиною з огляду на родинну спорідненість.
 
1242 року з початком війни Англі та Франції, Раймунд VII вирішив скористатися ситуацією, почавши потужне повстання. Спочатку він взяв в облогу важливе місто Каркассон. Проте плани були порушені поразкою англійців у битві при тайбурі (Аквітанія). Втім граф тулузи завдав поразки французам у битві при Пенне-д'Агенес. Незважаючи на це до володінь Раймунда VII вдерлося нове військо, що примусило його здатися. У січні 1243 року підписав нову угоду, яка підтверджувала Паризьку угоду 1229 року.