Конкорд: відмінності між версіями

Початок робіт позі створеннюстворення пасажирських авіалайнерів відноситься до кінця 1950-х років, ця задача стала розглядатись авіабудівниками практично одразу після подолання звукового бар'єру і появи надзвукових бомбардувальників. Найбільш інтенсивні дослідження йшли у США, Великій Британії, Франції та СРСР.

В 1956 році у Великій Британії був заснований урядовий Комітет поз НадзвуковомуНадзвукового Транспорту(''Supersonic Transport Advisory Committee, STAC''), який ставив перед собою задачу «ініціювати суміснуспільну дослідницьку програму, направлену на здійсненнявтілення можливості створення першого покоління надзвукового повітряного транспорту». Основним розробником пов цій програмі стала компанія ''Bristol AeroplaneAirplane Company'', що діяла в партнерстві з виробником двигунів ''Bristol Siddeley'', розробка фінансувалась англійським урядом. Остаточною метою програми — створення швидкісного пасажирського літака, здатного перевозити не менше 100 пасажирів через Атлантичний океан з максимально можливою швидкістю. До 1962 року був спроектований літак, який отримав назву [[''BAC.233''|«BAC.233]]» з дельтаподібним крилом та чотирма двигунами в спарених підкрильних мотогондолах, носовим обтічником, що відхиляється, і пасажиромісткістю 110 людей.

У Франції існувала схожа програма, яку вела компанія ''Sud Aviation'' в партнерстві зі ''SNECMA'' і ''[[Dassault]]'' — програма також мала урядову підтримку. На відміну від англійців, французи почали дещо пізніше й мали більш скромні цілі: їхїхня концепція передбачала створення надзвукового авіалайнера меншої пасажиромісткості й середньої дальності, призначеного в основному для експлуатації на європейських лініях. Робоча назва програми ''Super Caravelle'' — остаточний дизайн програми був достатньо близький до англійського, несуттєво відрізнявся розмірами, злітною вагою, пасажиромісткістю і відсутністю носового обтічника, що відхиляється. Крім того, французький дизайн передбачав використання крила овальної форми.

СтрімкийСтрімке рістзростання вартості розробки і вимоги уряду примусили ВАС шукати закордонних партнерів. В 1961 році ''ВАС'' запропонувала ''Sud Aviation'' об'єднати зусилля поз розробцірозробки надзвукових авіалайнерів, що зустріло значні заперечення, в основному з причини незбіжності кінцевої мети англійської і французької програм. Тим не менше, переговори були продовжені на урядовому рівні і 26 жовтня 1962 року, через два місяці після представлення англійської програми на авіасалоні Фарнборо, уряди Великої Британії та Франції підписали угоду про спільну працю над надзвуковим пасажирським літаком під назвою ''«Concorde»''. Незважаючи на те, що французька сторона на початку хотіла зберегти розробку літака середньої дальності, з міркувань скорочення витрат для сумісноїспільної програми було обрано проект, більш близький до англійських вимог, тобто збереження пасажиромісткості на рівні 100 людей і трансатлантичнатрансатлантичної дальності польоту.

До моменту підписання угоди обидві авіакомпанії влились у великі державні об'єднання і в результаті до альянсу зі створення нового літака увійшли компанії British Aircraft Corp. (майбутня [[British Aerospace]], нині частина ''[[BAE Systems]]'') та «[[Aerospatiale]]», що пізніше увійшла до «[[EADS]]»). Програма, а разом з нею сам літак, отримали назву ''Concorde'' (згода). Французька транскрипція назви була приводом для деяких дебатів у Великій Британії, але отримала підтримку Міністра Технології Тоні Венна і булаїї збереженабуло збережено.

Роботи по літаку булибуло розділенірозділено між партнерами приблизно у співвідношенні 3:2, з перевагою французької сторони. Це було викликано тим, що на літаку повинні були використовуватись англійські двигуни ''Bristol Siddeley Olympus'', французька ''SNECMA'' виконувала лише незначну частину робіт понад двигунудвигуном. З самого початку сумісноїспільної роботи виникли суттєві труднощі, викликані наявністю мовного бар'єру між розробниками, а також різницею стандартів (в тому числі [[Одиниці вимірювання|одиниць вимірювання]]), прийнятих у Великій Британії та Франції. В результаті розробниками використовувалася переважно англійська мова (багато інженерів ''Sud Aviation'' володіли нею на достатньо високому рівні), а при роботі над проектом, кожна сторона використовувала звичну систему вимірювання, місця спряження між конструкціями французької та англійської розробок отримували позначення в обох системах.

Перший «Конкорд» із номером 001 був, побудований у Франції, івиконав перший свій політ виконав [[2 березня]] [[1969]].