Відмінності між версіями «Графство Триполі»

(стиль)
== Історія виникнення ==
У [[IX]] столітті до н.&nbsp;е. на [[Близький Схід|Близькому Сході]] за 85&nbsp;км від сучасного [[Бейрут]]а фінікійці заснували перше поселення&nbsp;— своєрідний торговий порт. Після захопленя [[перси|персами]] містечко виросло до таких розмірів, що мігло вільно конкурувати з [[Тір]]ом та [[Сідон]]ом. [[Александр Македонський]], який воював з [[перси|персами]], використовував Триполі як військово-морську базу. Місто процвітало при [[Селевкіди|Селевкідах]], римлянах, візантійцях. Коли на [[Близький Схід|Близькому Сході]] утвердилася влада арабських халіфів із династії [[Омеяди|Омейядів]] і [[Фатиміди|Фатимідів]], Триполі стає комерційним, кораблебудівним і просвітницьким центром [[Середземномор'я]].<ref name="Вогруг света">[http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref>
В [[XI]] столітті тут з'являються племена [[сельджуки|сельджуків]], які жорсткого пригнічували іновірців. У цей час розпочинаються [[Хрестові походи]]. 14 лютого [[1099]] [[Раймунд IV (граф Тулузький)|Раймунд де Сен-Жілль]], граф Тулузький, здобув невелику фортецію Ірка на околицях Триполі. Проте ні укріплення, ні місто взяті не були: хрестоносці поспішали до [[Єрусалим]]у. Через десять років лицарі повернулись сюди знову. Завоювання супроводжувався жахливими руйнуваннями і пожежами. Згоріли тисячі томів величезної бібліотеки Дар-іль-Ільм. Влада християнської церкви встановилася в Триполі на 180 років. Під час [[Другий хрестовий похід|другого походу]] хрестоносці воювали в основному один з одним. В одній з таких битв у [[1105]] році загинув християнський володар Триполі [[Раймунд IV Тулузький|Раймунд де Сен-Жілль]]. Через фінансову підтримку генуезьких купців і флоту владу в місті вдалося захопити його синові [[Бертран I (граф Тулузький)|Бертрану]].<ref name="Вогруг света"/> Він приєднав до своїх володінь приморські і гірські місцевості на північ від [[Бібл]]а. Так було засновано графство Триполі. Його населення швидко зростало за рахунок паломників, які йшли поклонитися [[Гроб Господній|Гробу Господньому]], але залишалися жити на [[Близький Схід|Близькому Сході]].
 
В [[Єрусалим]]і відбувалась часта зміна правителів, яких підтримували графи з Триполі. Неодноразово із [[Єрусалим]]у навідувались війська, щоб уточнити, кого цього разу буде підтримувати глава графства. [[1137]] року під час однієї із змін влади у цитаделі міста Триполі перебував єрусалимський король, поки з'ясовувалися стосунки, [[Єрусалим]] оточили [[сельджуки]]. Королю вдалося капітулювати на вигідних умовах: йому дозволили відступити. Найважливіші споруди фортеці були перед здачею знищені, зовнішні стіни завбачливо зірвані&nbsp;— це незабаром допомогло Раймонду II відбити місто у мусульман. Однак перемогою він насолоджувався недовго, його зарізали біля воріт міста [[асасини]], члени мусульманської секти містиків, які зловживали гашишем і спеціалізувалися на вбивствах правовірних. Містом стала правити вдова графа, сувора і безчесна. Вона неодноразово за винагороду видавала сельджукам знатних [[араби|арабів]], які прийняли християнство. Одного разу вона обмазала медом патріарха й залишила його помирати під сонцем від укусів комах. Так часто чинили й інші графи, якщо їм обіцяли за це винагороду. За гроші ворога вони могли воювати проти своїх союзників, син зарізаного Раймонда, наприклад, винищував сотнями вірмен і маронітів.<ref name="Вогруг света"/>
70 986

редагувань