Генріх Распе: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
правопис, стиль
Рядок 23:
}}
 
'''Генріх Распе''' ({{lang-de|Heinrich von Thuringen }}; *[[1204]] — †[[16 лютого]] [[1247]]) — антикороль [[Список монархів Німеччини|Німеччини]] [[1246]]-[[1247]] років та [[ландграф]] Тюрингії [[1226]]-[[1247]] років. Мав прізвисько «Поповський король» («король священників»).
 
== Життєпис ==
Рядок 30:
Походив з династії Людовингів. Був другим сином [[Герман I (ландграф Тюрингії)|Германа I]]. ландграфа Тюрингії, та Софії Віттельсбах. Народився у 1204 році. Після смерті свого старшого брата Людвіга IV Мирного, який помер в 1226 році під час Шостого хрестового походу, захопив ландграфство Тюрингію і пфальцграфство Саксонію, ставши регентом при небожі [[Герман II (ландграф Тюрингії)|Германі II]]. 1228 році оженився на доньці маркграфа Бранденбургу.
 
1231 року вигнав удову брата Єлизавету з її дітьми з Вартбурга, повністю захопивши владу ув батьківських землях. Того ж року втратив дружину. У 1238 році оженився на доньці герцога Австрії, яка померла 1241 року.
 
Ландграф Генріх 1241 року надав богемському королю Вацлаву I допомогу під час навали монголів. Того ж року вступив у третій шлюб — з донькою герцога Брабанту. У 1242 році разом з королем Богемії став опікуном (адміністратором) Конрада, сина імператора Фрідріха II, якого обрано співкоролем останнього.
 
=== Король ===
1245 році після відлучення папою римським Іннокентієм IV імператора Фрідриха II перейшов на бік першого. Прихильники папського престолу 1246 року після формального позбавлення Фрідріха II корони обралаобрали королем Генріха. Своє прізвисько отримавдістав за те, що в його обранні брали участь переважно духовні князі. За допомогою папських грошей Генріх зібрав військо і розбив Конрада 1246 року при Франкфурті-на-Майні, але отримав поранення під час облоги [[Ульм]]а і помер в лютому 1247 року в замку Вартбург.
 
Генріх Распе було поховано поруч зі своїми батьками в монастирі святої Катерини близько Ейзенаха. Його смерть призвела до початку боротьби за Тюринзьку спадщину.