Пам'ятник Тарасові Шевченку (Харків): відмінності між версіями

 

== Цікаві факти про пам'ятник ==

* На місці сучасного монумента Тарасу Шевченку в Університетському саді (тепер також ім. Т. Г. Шевченка) у [[1907]]–[[1934]] роках стояв [[пам'ятник Василю Каразіну]]. Пізніше його тричі переносили, спочатку на вулицю Університетську до одного із старих корпусів університету, згодом, 1958 року до лівого боку теперішнього головного корпусу [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]], нарешті 2004 року — до центрального входу корпусу.

* У створенні скульптур, близьких до шевченківських образів, допомогу авторову скульптору М. Г. Манізеру надали майстри української [[театр]]альної сцени — актори харківського театру «[[Березіль]]», згодом [[Народний артист СРСР|народні артисти СРСР]] і відомі актор [[Ужвій Наталія Михайлівна|Н. М. Ужвій]] (образ Катерини), [[Бучма Амвросій Максиміліанович|А. М. Бучма]] (образи гайдамаки та селянина з дорном на плечах), [[Мар'яненко Іван Олександрович|І. О. Мар'яненко]] (образ, один з найвиразніших, старого нескореного запорожця), [[Сердюк Олександр Іванович|О. І. Сердюк]] (образи молодого хлопчини з косою та кріпака в кайданах), [[Коваль Сузанна Василівна|С. В. Коваль]] (образ дівчини-кріпачки) та інші. «Це були першокласні художники ! — згодом пригадував М. Г. Манізер, — Все життя я їм буду дуже вдячний…».

* Єдиним документальним свідченням про мить урочистого відкриття монумента Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку в Харкові, імовірно, є аматорське, але панорамне фото художниці й майстра фотографії Дії Олександрівні Гай, якій довелося піти на відвертий ризик при фотографуванні події. По-перше, зйомка здійснювалася потайки, адже в [[1930-ті|1930-х роках]] (і не тільки) фотографування будь-яких громадських подій, що відбувалися у [[СРСР|Радянському Союзі]], заборонялось і суворо каралося. Крім того, фотограф ризикував і в інший спосіб&nbsp;— робив знімки з вікна четвертого поверху у квартирі незнайомих людей, нашвидкоруч виставляючи експозицію<ref>[http://kharkov.vbelous.net/ukrain/openshev.htm Відкриття пам'ятника&nbsp;— унікальний фотодокумент] // за матеріалами фотоальбому «Мгновения жизни», виданого академіком О.&nbsp;Я.&nbsp;Усіковим</ref>.

* На церемонії відкриття пам'ятника були присутніми чимало діячів української інтелігенції, культур інших народів СРСР<ref>''Пам'ятник Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченкові в Харкові'' // [[Шевченківський словник]], Том Другий, К., 1977, стор. 78 </ref>. Зокрема класик білоруської літератури, поет, драматург, публіцист, діяч білоруського Відродження початку XX століття [[Янка Купала]] під час відкриття монумента прочитав свій вірш «Пам'яті Шевченка», а під враженням під поїздки в Україну написав статтю «Про відкриття пам'ятника Шевченкові»<ref>[https://archive.is/20120722204556/www.belarus.mfa.gov.ua/belarus/ua/publication/content/11479.htm Сторінки білоруської Шевченкіани] на [https://archive.is/20120719044846/www.belarus.mfa.gov.ua/belarus/ua/ Посольство України в Республіці Білорусь]</ref>. Відкриття монумента мало значний культурний розголос&nbsp;— знайшло своє відображення у творчості багатьох тодішніх майстрів слова. Так, [[Рильський Максим Тадейович|Максим Рильський]] написав статтю «Величний пам'ятник великому» (надруковано тоді ж у березні [[1935]] року в «Літературній газеті»)<ref>''Ільєнко Іван'' [http://www.litforum.org/files/content/7/02.doc «Сяє Шевченка терновий вінок!» (Тарас Шевченко у житті Максима Рильського)] // із книги ЖАГА. Труди і дні Максима Рильського.</ref>.