Меровінзьке мистецтво: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
стиль |
||
Рядок 12:
Одна з рис базиліки Святого Мартіна, яка стала особливістю франкської церковної архітектури, — це розміщення саркофагу або релікварію святого на постаменті, щоб він був видимий поза вівтарем, деколи в [[апсида|апсиді]]. Римська традиція не знала таких франкських інновацій.<ref>Werner Jacobsen, «Saints' Tombs in Frankish Church Architecture» ''Speculum'' '''72'''.4 (October 1997:1107-1143).</ref> Церква Святого Петра у французькому [[В'єнн (Ізер)|В'єнні)]] — єдиний приклад будівлі, що зберiг ці риси до нашого часу. Ряд інших будівель, що за описами мали ці риси, однак зараз втрачені, включають меролінзькі фундаменти [[Абатство Сен-Дені|абатства Сен-Дені]], церкви Святого Гереона в [[Кельн]]і та абатства [[Сен-Жермен-де-Пре (абатство)|Сен-Жермен-де-Пре]] в Парижі.
До наших часів збереглися декілька невеликих будівель, особливо [[баптистерій|баптистеріїв]], які вийшли з моди та не перебудовувались. В прованських [[Екс-ан-Прованс]], [[Р'є]] та [[Фрежус]]і збереглися три октогональні
З численної кількості [[крипта|крипт]] (які були численні з урахуванням тогочасного культу святих) збереглися лише крипти в церкві святого Северина в регіоні Бордо, Святого Лорента в [[Гренобль|Греноблі]] та [[Жуаррське абатство|Жуаррського аббатства]] (7 століття).
| |||