Добровольча армія: відмінності між версіями

[[26 жовтня]] [[1917]] року донський отаман-генерал [[Каледін Олексій Максимович|О.&nbsp;М.&nbsp;Каледін]] у відповідь на [[телеграма|телеграму]] з [[Петроград]]у з вимогою визнати владу Раднаркому заявив про вірність [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому уряду]], розігнав ради в [[Область Війська Донського|області Війська Донського]] і закликав членів Тимчасового уряду, а також «всіх вірних честі і присязі» до себе на [[Дон]]<ref>[http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7256000/7256273.stm Ледяной поход: занавес трагедии]</ref>. 2 (15) листопада [[1917]] в [[Новочеркаськ]] прибули генерали [[Алексєєв Михайло Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Алексєєв]], [[Денікін Антон Іванович|А.&nbsp;І.&nbsp;Денікін]] і [[Лукомський Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Лукомський]], які втекли із в'язниці під [[Могильов]]ом<ref>куди їх посадив [[Керенський Олександр Федорович|Керенський]] за участь в спробі державного перевороту ([http://news.bbc.co.uk/hi/russian/russia/newsid_7078000/7078199.stm Татьяна Нечапайка «Побег из Быхова»])</ref>. Ще раніше з Києва прибула купка офіцерів на чолі з полковником [[Кірієнко Іван Касіянович|Іваном Кірієнко]], які сповістили отамана Калєдіна про те, що готові активно боротися проти більшовизму. З цих крихітних групок «внутрішніх емігрантів» в Новочеркаську почалося формування зародка нової армії, під назвою «Алєксєєвская організація». З початку грудня до створення армії підключився генерал [[Корнілов Лавр Георгійович|Л.&nbsp;Г.&nbsp;Корнілов]]. Спочатку Добровольча армія комплектувалася виключно добровольцями (переважали [[офіцер]]и, були також [[юнкер]]и, [[студент]]и та ін.)<ref>з [[1919]]&nbsp;— також шляхом [[мобілізація|мобілізацій]]</ref><ref>Вступаючи в армію, добровольці підписували терміновий контракт на чотири місяці ([http://bibliotekar.ru/rusDenikin/22.htm] {{ref-ru}})</ref>. Зокрема, [[1 січня]] 1918 прибувають до Новочеркаська 50 офіцерів і до 500 солдатів Корніловського полку з [[Київ|Києва]].<ref>[http://militera.lib.ru/memo/russian/denikin_ai2/index.html Деникин А.&nbsp;И.&nbsp;Очерки русской смуты.&nbsp;— Париж, 1921 (ОРС), стор. 116]</ref>.

* КорниловськийКорніловський ударний полк (до якого 11 лютого увійшов загін полковника [[Симановський Василь Лаврович|Симановського]] та ГеоргиєвськаГеоргієвська рота).

{{цитата|''Панове, говоріть стисло, адже від базікання Росія загинула.''}}{{oq|ru| Господа, короче говорите. Ведь от болтовни Россия погибла.}}

[[27 березня]] 1918 року до Добровольчої армії приєднався 3-тисячний загін [[Кубанське козацьке військо|кубанських козаків]] під командуванням генерала [[Покровський Віктор Леонідович|В.&nbsp;Л.&nbsp;Покровського]]. Загальна чисельність армії зросла до 6 тисяч бійців.

Проте, не зважаючинезважаючи на всі зусилля і жертви, узяти Катеринодар не вдалося. 13 квітня загинув генерал Корнілов і Денікін, його наступник, наказав повернутися на Дон, де на той час повсталі козаки повалили владу більшовиків.

[[13 травня]] 1918 року сили Добрармії розташувалися на відпочинок в двох великих станицях Донської області&nbsp;— Мечетинській і Єгорлицькій на південний схід від Ростова. З походу повернулося 5 тисяч бійців і 1,5 тисячі поранених. За спогадах одного з учасників походу, Р. Гуля: «''з Ростова вийшли партизанські загони, повернулося на Дон міцне ядро армії''».

Україна була одним із осередків формування білої армії. За гетьмана у всій Україні було відкрито 25 вербувальних бюро, через які відправлено в армію близько 16 тисяч добровольців, 30&nbsp;% яких складали офіцери, і близько 4 тисяч у Добровольчу армію. Гетьман передав до армії кадри 4-ї піхотної дивізії, з яких планувалося ще навесні створити Окрему Кримську бригаду української армії. Крім того, до Південної армії були передані кадри 19-й і 20-ї піхотних дивізій, майже не використані у гетьманській армії. Саме вони послужили основою для 1-ї та 2-ї дивізій Південної армії.

{{text|«Біля готелю «Палас-Отель», де жив Рябовол, стояв автомобіль з працюючим мотором. В приміщенні готелю, під номером Рябовола, у напівтемряві товклися три постаті у військовому одязі, на очі були насунуті фуражки та піднято коміри. Коли Рябовол увійшов до готелю, то гримнув смертельний постріл – троє військових, зробивши злочинну справу, вибігли на вулицю, стрибнули в автомобіль з завчасно погашеними фарами та зникли. На лаву підсудних у справі вбивства Рябовола було посаджено агента контррозвідки Коврижкіна із загону особливого призначення ротмістра Баранова, а офіцери-вбивці зникли і не були розшукані».}}

26-27 березня [[1920]] залишки Добровольчої армії були евакуйовані з [[Новоросійськ]]а в [[Крим]], де ввійшли вдо складскладу Російської Армії генерала барона [[Врангель Петро Миколайович|П.&nbsp;Н.&nbsp;Врангеля]].