'''Аббасидський халіфат''' — [[іслам]]ська феодальна [[Теократія|теократична держава]], що існувала з [[750]] по [[945 ]]<nowiki/>рік та з [[1124]] по [[1258 ]]рік. Отримала свою назву від династії [[халіф]]ів з родини [[Аббасиди|Аббасидів]]. [[Халіфат]] називають також [[Багдадський халіфат|Багдадським]] за назвою його столиці, міста [[Багдад]]. До його складу входили території сучасних арабських країн [[Азія|Азії]], [[Іран]] (до початку 9 ст.), південна частина [[Середня Азія|Середньої Азії]], [[Єгипет]], а також [[Північна Африка]] (до 9 ст.). Як самостійна держава Аббасидський халіфат існував до [[945]] року, коли його завоювали [[Буїди]], що панували там до завоювання Багдаду [[сельджуки|сельджуками]] у [[1055]] році. Під назвою Аббасидський халіфат розуміють також [[іслам]]ську форму [[теократія|теократії]], представники якої правили в [[Багдад]]і з [[762]] по [[1258]], а після захоплення його [[монголи|монголами]] перебували в [[Каїр]]і при [[мамелюки|мамлюкських]] султанах Єгипту до його завоювання [[Османи|османами]] в [[1517]] році.
На відміну від [[Омеяди|Омеядів]] (661—750), опорою яких були арабські племена, [[Аббасиди]] спиралися на аристократію багатьох країн, що входили до складу їхньої держави. За перших Аббасидів у 8-9 сторіччях особливе значення мала іранська знать, зокрема рід [[Бармакиди|Бармакидів]], а арабська родова аристократія втратила своє виняткове значення та привілейоване становище.
