Ерік Померанський: відмінності між версіями

'''Ерік Померанський''' ({{н}} {{ДН|||1382}} — {{†}} {{Дата смерті|||1459}}) — король [[Норвегія|Норвегії]] з 1389 до 1442 як Ерік III, [[Данія|Данії]] з 1396 до 1439 як Ерік VII, [[Швеція|Швеції]] з 1396 до 1439 як Ерік XIII, герцог Померанії-Штолп з 1449 до 1459 як Ерік I. Походив з династії [[Грифичі|Грифінів]].

2 серпня 1387 року помер Олаф IV, король Данії та Норвегії. Наступним спадкоємцем норвезького трону був [[Альбрехт Мекленбургський]], але проти його кандидатури виступила норвезька шляхта. У Данії королів обирали загальні збори аристократії, міщан та представників церкви, а у Норвегії обирав тінг[[тінґ]] (своєрідний парламент). Проте було вирішено, що в Норвегії короля обере [[Маргарита I Данська]], яка на той час була королевою Данії та Норвегії.

У 1389 році Маргарита Данська викликала до Норвегії Богуслава, який тут став Еріком Померанським. 8 вересня 1389 року його було оголошено королем Норвегії. 1396 року він став королем Данії та Швеції. 17 липня 1397 року Еріка було короновано як короля трьох держав. Це відбулося у шведському місті Кальмар. При цьому було укладено угоду щодо об'єднання Данії, Норвегії, Швеції, яка відома як [[Кальмарська унія]]. Водночас Маргарита Данська продовжувала правити цими країнами до своєї смерті у 1412 році.

З 1412 року почався період особистого правління Еріка Померанського. ВУ першу чергу він намагався розширити межі своїх володінь. 1413 року він вирішив повернути до Данії герцогство Шлезвіг, яке 1386 року стало незалежним й об'єдналося з графством Гольштейн. Король Ерік воював з Шлезвіг-Гольштейном та Ганзою, яка його підтримувала, у 1416–14221416—1422 та 1426–14351426—1435 роках. Проте ці дві війни були невдалими. Навіть з огляду на імператорський наказ 1426 року, яким Шлезвіг визнавався володінням Данії, гольштинці продовжували протистояти Еріку Померанському. Ці тривалі війни негативно позначилися на економіці Данії та єдності Кальмарської унії.

Водночас, попри поразки данської армії, на суходолі флот короля Еріка розбив військово-морські сили [[Ганза|Ганзи]], що дало змогу впровадити у 1428 році податок за прохід через протоку Зунд. Це значно покращало економічне становище Данії. Особливого розвитку набули міста Ельсінор та Копенгаген. Ще раніше, 1416 року, Ерік Померанський захопив [[Копенгаген]], а 1433 року переніс туди свою столицю з Роскілле. Відтоді Копенгаген став столицею Данії й головним містом Кальмарської унії.

Але поступово ситуація погіршувалася. У 430-х роках зросло невдаволенняневдоволення у Норвегії та Швеції призначенням у ці країни корінних данців. Блокада Ганзою портів цих міст погіршила торгівлю. У Швеції 1434 року спалахнуло повстання, що охопило значну територію. ВТого той же часчасу данська аристократія намагалася обмежити повноваження Еріка Померанського. Король намагався протидіятипручався цим задумам, проте невдало — 1439 року він вимушений був залишити Данію й оселитися на острові Готланд.

1. Дружина — Філіпа (1394–14301394—1430), донька [[Генріх IV (король Англії)|Генріха IV Ланкастера]], короля Англії.

[[Категорія:НародилисьЛюди 1382на марках]]