Відмінності між версіями «Падун Володимир Макарович»

стиль
(стиль)
1962 року Володимира забрали до армії де він прослужив 2 роки в м. Болград, Одеської області, полковим художником. В 1964 році він поступає в [[Дніпровський театрально-художній коледж|Дніпропетровське художнє училище ім. Вучетича]] ([[Дніпровський театрально-художній коледж]]).  До навчання ставився дуже серйозно, виконував всі завдання, багато малював, виступав від імені училища на різноманітних змаганнях та конкурсах. Той період відзначився великим ростом художньої майстерності майбутнього митця.
 
Після закінчення училища і маючи відмінні оцінки по спец. предметам, Падун отримав характеристику-направлення ву вищий учбовийнавчальний заклад.  Тому, того ж року він поїхав до [[Санкт-Петербург|Петербургу]] поступати у вище художнє училище ім. Мухіної<ref>{{Cite news|url=https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%8B%D1%88%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%8F_%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8_%D0%90._%D0%9B._%D0%A8%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0&oldid=85594300|title=Санкт-Петербургская художественно-промышленная академия имени А. Л. Штиглица|date=2017-05-24|language=ru|work=Википедия|accessdate=2017-05-28}}</ref> (Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца) на факультет монументального живопису, де провчився рік. Проте тоді художник стояв на роздоріжжі – йти вчитись далі в училищі чи піти по своїй дорозі, бо на той момент у нього вже була готова особиста програма. Він хотів вивчати Україну. І врешті-решт Володимир обрав самоосвіту. З часом, на 500-річчя козацтва, художник прийняв присягу на могилі [[Іван Сірко|Сірка]] і поступив у низове козацьке братство.
 
 На той момент В. Падун вже жив у цивільному шлюбі із своєю майбутньою дружиною ''Пінусовою Ніною Трохимівною'', яка значуще вплинула в подальшому на формування Володимира як художника. Допомагаючи йому у всіх починаннях, Ніна Трохимівна була для Володимира головною опорою, яка вивела його до вершин. 1968 року, закінчивши Дніпропетровське художнє училище, у у подружжя народився син ''Володимир'' і Падун був вимушений піти працювати по направленню у конструкторське бюро. В той період він познайомився з такими художниками як [[Валерій Гречаний]], [[Євген Диркач]] і [[Олександр Самійленко]]. Вони разом ходили на етюди в Ігрені, внаслідок чого кожен з них формувався у своєму особистому напрямі, а згодом їх почали називати ''«Ігренська школа»''. Саме тоді В. Падун каже що став художником, ось що він сам говорить про це:<blockquote>''«Коли я показав свої роботи Гречаному, він сказав мені: «Викинь усіх художників із голови і малюй на враження…» Після цього я перестав працювати мозком і став користуватися враженням. Поміняв техніку, і почав шукати засоби, якими ці враження буду реалізовувати. Так я за місяць став художником».''</blockquote>Вперше В. Падун був прийнятий на виставку 1970 року, зі своєю роботою «Засушена воля» - сухий будяк на тлі козацької могили. Цього ж року в нього народилась донька ''Віра''. Саме ця робота і стала його дебютом. Проте після цієї виставки роботи художника перестали приймати на довгі двадцять років, які супроводжувалися постійним переслідуванням з боку радянської влади, аж до самої незалежності України. 
29 261

редагування