Відмінності між версіями «Деревицький Олексій Миколайович»

стиль, оформлення
(стиль, оформлення)
|резиденція=| громадянство = {{RUSold}} {{USSR}}
| галузь = філологія
| заклад =
| Alma Mater = [[Історичний факультет Харківського університету]]
|відомий завдяки=| звання = професор
| ступінь = доктор грецької словесності
| нагороди = {{Орден Святого Володимира}} {{Орден Святого Станіслава}} {{Орден Святого Станіслава}} {{орден Святої Анни}}
| посада = ректор Новоросійського університету (сучасний [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова]]) з 1 квітня 1903  р. до 10 вересня 1905  р.
}}
 
'''Олексій Миколайович Деревицький''' (9(за іншими джерелами, — 8 чи 12) березня 1859  р., [[Харків]] — 1943  р., [[Москва]])  — [[історик]], [[антикознавство|антикознавець]], філолог, спеціаліст з античної філології, дослідник давньогрецької літератури та мистецтва. Ректор [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (сьогодні — [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова]]) (1903—1905).
Приват-доцент Харківського університету (1887—1892), екстраординарний професор Харківського університету (1892—1893), ординарний професор Імператорського Новоросійського університету (1893—1894), декан історико-філологічного факультету (1894—1903), попечитель Казанського учбовогонавчального округу (1905—1911), попечитель Київського учбовогонавчального округу (з 1911&nbsp;р.), декан Кримського педагогічного інституту (з 1918&nbsp;р.), професор Кримського університету ім. М.&nbsp;В.&nbsp;Фрунзе (з 1921&nbsp;р.); доктор грецької словесності (1891), професор; ордени: св. Володимира ІІІ ст., св. Станіслава ІІ та І ст., св. Анни ІІ ст.<ref>{{Cite web|url=http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/1195|title=Професори Одеського (Новоросiйського) унiверситету : бiограф. словник в 4 т. Т. 1: Ректори / Коллект. автор ; вiдп. ред.: Сминтина, В. А.; заст. вiдп. ред.: Подрезова, М. О. ; авт. вступ. ст.: Хмарський, В. М. ; упоряд. та бiблiогр. ред.: Пружина, В. П. ; упоряд. та бiблiогр. ред.: Самодурова, В. В. ; кол.авт. ОНУ iм. I. I. Мечникова, Наукова б-ка. - Одеса : Астропринт, 2005. - 128 с.|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref><ref name=":0">{{Cite web|url=http://elibrary.ru/item.asp?id=21177181|title=Непомнящий А. А. Забутий подвижник освітянського краєзнавства : Олексій Деревицький // Краєзнавство. – 2011. – № 3. – С. 99-105.|last=|first=|date=|website=elibrary.ru|publisher=|language=|accessdate=2017-01-25}}</ref><ref name=":1">{{Cite web|url=http://sn-philolsocom.crimea.edu/arhiv/1999/uch_12_1/nepomnyashchiy_17.pdf|title=Непомнящий А. А. Слово о первом декане / А. А. Непомнящий // Учён. зап. Тавр. нац. ун-та. Сер. : География. История. Педагогика. Филология. Философия. Экономика. – Симферополь, 1999. – Т. 12 (51), № 1. – С. 118–123.|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref><ref name=":2">{{Cite web|url=http://elibrary.ru/item.asp?id=27521818|title=Непомнящий А. А. Перипетии судьбы российского профессора: неизвестные сюжеты биографии А. Н. Деревицкого / А. А. Непомнящий // Пространство и Время. – 2016. – № 3-4 (25-26). – С. 201–219.|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
 
== Біографія ==
Про дату й місце народження майбутнього вченого є розходження. За одними джерелами він народився 9 (за іншими даними&nbsp;— 12)  [[12 квітня|березня]]  [[1859]] &nbsp;р. в родині асесора Полтавського губернського правління, а з власноручно заповненої анкети «доктором грецької словесності, професором Кримського педагогічного інституту (колишнього Таврійського університету)» дізнаємося, що він народився 8 березня 1859 року в Харкові<ref name=":1" /><ref name=":2" />. Вищу освіту одержав у  [[Історичний факультет Харківського університету|Харківському університеті на історико-філологічному факультеті]], що закінчив у 1884&nbsp;р. За час навчання одержав золоту медаль за твір «Следы восточных влияний в религиозных представлениях греков» (1883&nbsp;р.). По закінченню факультету зі ступенем кандидата (1884&nbsp;р.) був залишений в університеті для підготовки до професорського звання. З 1887&nbsp;р. став приват-доцентом Харківського університету, читав курси класичної філології, з історії та теорії мистецтва. 4 грудня 1889&nbsp;р. у  [[Санкт-Петербурзький університет|Санкт-Петербурзькому університеті]]  захистив магістерську дисертацію на тему: «Гомерические гимны. Анализ памятника в связи с историей его изучения». Робота присвячена одному з ранніх літературних творів Давньої Греції&nbsp;— збірнику гімнів на честь богів. 6 грудня 1891&nbsp;р. у Харківському університеті захистив докторську дисертацію&nbsp;— «О начале историко-литературных занятий в древней Греции». У цьому ж році опублікував дві роботи, присвячені «Афінській політії» Аристотеля як історичному джерелу. У 1892&nbsp;р. був призначений екстраординарним професором кафедри класичної філології Харківського університету.
 
У  квітні [[1893]] &nbsp;р.  був переведений до  [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]], де він обійняв посаду ординарного професора. 25 листопада  [[1894]] &nbsp;р.&nbsp;— став деканом історико-філологічного факультету, а з 1 квітня 1903&nbsp;р. по 10 вересня 1905&nbsp;р.&nbsp;— ректором  [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]]. У цей період займав й інші посади: голови Комісії з приводу перегляду системи професорського гонорару (1897&nbsp;р.), інспектора наукових класів Одеського музичного училища (1901&nbsp;р.), голови історико-випробувальної комісії при Санкт-Петербурзькому університеті та ін. Крім цього, протягом майже всього 1903&nbsp;р. він керував Одеським учбовимнавчальним округом. За час своєї роботи в  [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорському Новоросійському університеті]]  часто виїжджав у наукові відрядження як по Російській імперії, так і за кордон; а також з інспекторськими цілями. Особливо слід відзначити роботу О.&nbsp;М.&nbsp;Деревицького у складі утвореної при Міністерстві народної освіти Комісії по перетворенню вищих учбовихнавчальних закладів (1902&nbsp;р.). Брав участь у розробці нового університетського статуту.
 
З восени [[1905]] &nbsp;р. призначається попечителем Казанського учбовогонавчального округу. За роки його діяльності на цій посаді у більшості районів було введено початкову освіту; відкрито 12 нових класичних шкіл, 15 реальних училищ, 34 гімназії й прогімназії для жінок, 24 міських 4-х класні училища, Маріїнське жіноче училище, до 70 навчальних закладів 1, 2, 3-розрядів, а також ремісничі школи та їхні відділення. Посприяв відкриттю  [[Саратовський державний медичний університет|Саратовського університету]]  в  [[1909]]&nbsp;р.
 
Величезне значення мала його діяльність як попечителя учбовогонавчального округу в освіті «інородців». За його пропозицією була заснована «перекладацька комісія», у завдання якої входило видання книг і підручників на мовах аборигенних народів, що проживали на території округу; сприяв вивченню їхнього побуту та релігійних вірувань.
 
У грудні  [[1911]] &nbsp;р. був переведений на посаду попечителя Київського учбовогонавчального округу, дослужився до чина  [[Таємний радник|таємного радника]]  ([[1912]]).
 
Після революції мешкав у Сімферополі та працював деканом історико-філологічного факультету у Кримському педагогічному інституті (1918—1920&nbsp;рр.), з січня 1921&nbsp;р.&nbsp;— у Кримському університеті, з 1925&nbsp;р.&nbsp;— професором східного факультету Кримського університету ім. М.&nbsp;В.&nbsp;Фрунзе. З перетворенням університету в педагогічний інститут (1925), очолив кафедру зарубіжної літератури, одночасно завідуючи кабінетом історії мистецтв і західноєвропейських літератур (1920).
 
Його викладацька діяльність припинилась у  [[1934]]&nbsp;р., коли в університеті почалося «чищення» рядів.
 
Помер у  [[1943]]&nbsp;р.  у Москві.
 
== Наукова діяльність ==
За своїми науковими поглядами О.&nbsp;М.&nbsp;Деревицький належав до історико-літературної, культурно-історичної течій у російській класичній філології. Домінуючим напрямком його науково-дослідницької праці було вивчення давньогрецької історії та філології. Крім цього, він вивчав й питання етичних, філософських та релігійних уявлень давніх часів, історію античного та ранньохристиянського мистецтва та літератури.
 
Вчений цікавився також матеріалами археологічних пам'яток північно-чорноморського узбережжя, проблемами сучасної історії, археології та класичної філології. 
 
== Наукові публікації ==
* Гомерические гимны. Анализ памятника в связи с историей его изучения: ист.-лит. этюд / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий.&nbsp;— Харьков, 1889.&nbsp;— 172, 2 с.
* Из истории греческой этики: лит.-филос. очерки. I—VI / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий // Вера и Разум.&nbsp;— 1890.&nbsp;— №&nbsp;1, отд. филос.&nbsp;— С. 23-43 ; №&nbsp;2.&nbsp;— С. 78-91 ; №&nbsp;3.– С. 176—191 ; №&nbsp;4.&nbsp;— С. 259—286 ; №&nbsp;5.&nbsp;— С. 355—374.Музей и библиотека Лагидов в Александрии: культ.-ист. очерк / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий // Вера и Разум.&nbsp;— 1890.&nbsp;— №&nbsp;20, отд. филос.&nbsp;— С. 291—329.
* Новый источник для истории Афин / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий // Ист. вестник.&nbsp;— 1891.О начале историко-литературных занятий в Древней Греции / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий.&nbsp;— Харьков, 1891.&nbsp;— 226, 5  с.
* О новом трактате Аристотеля и его значении для истории афинской демократии / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий.&nbsp;— Харьков, 1891.&nbsp;— 20 с.
* Из введения в историю греческой литературы. Об историко-литературной терминологии / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий.&nbsp;— М., 1893.&nbsp;— 18 с.
* Несколько греческих статуэток из собрания Одесского общества истории и древностей и Ал. Ив. Нелидова / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий // Записки Одес. о-ва истории и древностей.&nbsp;— 1895.&nbsp;— Т. 18, отд. 1.&nbsp;— С. 203—250
* Музей Императорского Одесского общества истории и древностей. Вып. 2 : Терракоты / А.&nbsp;Н.&nbsp;Деревицкий, Э.&nbsp;Р.&nbsp;Штерн, А.&nbsp;А.&nbsp;Павловский.&nbsp;— Одесса, 1898.&nbsp;— 48  с.
 
== Примітки ==
 
== Література та джерела ==
* Непомнящий &nbsp;А. &nbsp;А. Перипетии судьбы российского профессора: неизвестные сюжеты биографии А. &nbsp;Н. &nbsp;Деревицкого / А. &nbsp;А. &nbsp;Непомнящий // Пространство и Время.&nbsp;— 2016.&nbsp;— &nbsp;3-4 (25-26).&nbsp;— С. 201–219201—219.
* Березин &nbsp;С. &nbsp;Е. Традиции преподавания и изучения эпохи эллинизма в Новороссийском уни-ерситете и творческая деятельность профессора А. &nbsp;Н.&nbsp;Деревицкого / С. &nbsp;Е. &nbsp;Березин // Елліністична цивілізація : політика, економіка, культура.&nbsp;— Чернівці, 2013.&nbsp;— С. 25–29.
* [http://elibrary.ru/item.asp?id=21177181 Непомнящий &nbsp;А. &nbsp;А. Забутий подвижник освітянського краєзнавства : Олексій Деревицький / А. &nbsp;А. &nbsp;Непомнящий // Краєзнавство.&nbsp;— 2011.&nbsp;— &nbsp;3.&nbsp;— С. 99-105.]
* Березін &nbsp;С. &nbsp;Є., Деревицький Олексій Миколайович / С. &nbsp;Є. &nbsp;Березін, Т. &nbsp;О. &nbsp;Ізбаш-Гоцкан // Одеські історики. Т. І : Початок XIX&nbsp;— середина ХХ ст.&nbsp;— Одеса, 2009.&nbsp;— С. 116–118116—118.
* Професори Одеського (Новоросійського) ун-ту : біогр. слов. / ОНУ iм.  I.  I.  Мечникова, Наук. б-ка.&nbsp;— Вид. 2-ге, доп.&nbsp;— Одеса : Астропринт, 2005.&nbsp;— Т. 1  : Ректора.&nbsp;— С. 44-48.
* Березин &nbsp;С. &nbsp;Е. А. &nbsp;Н. &nbsp;Деревицкий : опыт научной биографистики / С. &nbsp;Е. &nbsp;Березин // Памятники Южного берега Крыма: вчера, сегодня, завтра / Всеукр. науч.-практ. конф. –&nbsp;— Ялта, 2004. –&nbsp;— С. 100–106100—106.
* Березин &nbsp;С. &nbsp;Е. Крымский период жизни профессора А. &nbsp;Н.&nbsp;Деревицкого / С. &nbsp;Е. &nbsp;Березин // Музей. Історія. Одеса.&nbsp;— Одеса, 2001.&nbsp;— С. 147–148147—148.
* [http://sn-philolsocom.crimea.edu/arhiv/1999/uch_12_1/nepomnyashchiy_17.pd Непомнящий &nbsp;А. &nbsp;А.  Слово о первом декане / А. &nbsp;А. &nbsp;Непомнящий // Учён. зап. Тавр. нац. ун-та. Сер. : География. История. Педагогика. Филология. Философия. Экономика. –&nbsp;— Симферополь, 1999. –&nbsp;— Т.  12 (51), № &nbsp;1. –&nbsp;— С. 118–123118—123.]
* Историко-филологический факультет Императорского Харьковского университета (1805–19051805—1905).&nbsp;— Харьков, 1908.&nbsp;— С. 212-214212—214.
 
== Посилання ==
29 261

редагування