Григор'єв Никифор Олександрович: відмінності між версіями

'''Никифір Олександрович Григор'єв''' (за однією з версій, справжнє ім'я ''Никифір Олександрович Серветник''<ref>http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/df312954c6174ded/</ref>; {{ДН|9|2|1884}}, село [[Заставля]], [[Дунаєвецький район|Дунаєвецького району]], Хмельницької області, за іншими даними&nbsp;— село [[Верблюжка]], нині&nbsp;— Новгородківського району [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]], чи -&nbsp;— село Григор'євка, нині&nbsp;— Новопразької селищної ради Олександрійського району [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]])&nbsp;— {{ДС|27|7|1919}}, село Сентове, нині с. [[Родниківка (Олександрівський район)|Родниківка]], [[Олександрівський район (Кіровоградська область)|Олександрівський район]] [[Кіровоградська область]])&nbsp;&nbsp;— український та радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби [[Українсько-радянська війна|Громадянської війни 1917–19211917—1921 років]], один з яскравих представників явища [[Отаманщина|Отаманщини]]<ref>''Гай-Нижник П.'' [http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/208doc.php Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі] // Література та культура Полісся.&nbsp;— Вип. 58: Проблеми філології, історії та культури ХХ століття у сучасних дослідженнях.&nbsp;— Ніжин&nbsp;: Вид-во НДПУ ім. М. Гоголя, 2010.&nbsp;— С. 105-114105—114.</ref>.

Кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської Імператорської Армії; підполковник Армії [[УНР|Української Народної Республіки]] (1917); один з отаманів Українського Вільного Козацтва (1917–19191917—1919), сотник Запорозької дивізії Армії [[Українська Держава|Української Держави]] (1918); повстанський отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918–19191918—1919); командир 1-ої бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ої Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник [[Григор'ївське повстання|антибільшовицького повстання на Півдні України]] та головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений Гетьман України (1919).

Учасник [[Перша Світова війна|Першої Світової війни 1914–19181914—1918 років]]. На початку війни він був мобілізований до лав російської імператорської армії. Прапорщик (1914), потім штабс-капітан 56-го Житомирського піхотного полку (Бердичів, 1917). Брав активну участь у боях на Південно-Західному фронті. Активний учасник українізації частин російської імператорської армії (1917) та створення на їхній основі регулярних частин армії Української Народної Республіки.

=== Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії УНР (1918–19191918—1919 роки) ===

Під час заколоту на території, підконтрольній повстанцям, мали місце насильство по відношенню до мирного населення, численні вбивства та погроми єврейського населення (що в цілому, в період громадянської війни 1917–19211917—1921 років, не було винятковим явищем). За свідченням Юрія Тютюнника, сам отаман Григор'єв не був організатором погромів, але під час повстання, в умовах безладдя, не присікав [[Антисемітизм|антисемітську]] агітацію, що сприяло насильству.

Улітку 1919 року Повстанські війська отамана Никифора Олександровича Григор'єва об'єднались з загонами Нестора Махна, сам він був обраний командуючим об'єднаної повстанської армії, а Махно&nbsp;— Головою Революційної Військової Ради. Одночасно отаман Григор'єв вів таємні переговори з запеклим ворогом махновців [[Денікін Антон Іванович|генералом Денікиним]] щодо спільних дій проти більшовиків (згідно з Петром Аршиновим, денікінські емісари були піймані та страчені). Існують свідчення {{джерело}}, що Григор'єв отримав від Денікіна військове звання генерал-майора Білої Армії. Це стало відомо [[Махно Нестор Іванович|Нестору Махно]], який вирішив стратити Григор'єва як зрадника, очолити повстанську армію та продовжити партизанську війну з військами російського генерала Денікіна, які захопили Україну. Відповідно до інших історичних версій, Махно навмисно запустив неправдиві чутки про зв'язок отамана Григор'єва з денікінцями з метою, щоб спровоковати та виправдати вбивство Григор'єва. Пізніше Махно подібним чином планував вбити Петлюру, щоб очолити армію УНР.<ref>[http://www.personal-plus.net/290/3836.html Селянська армія Махна проти денікіна]</ref><ref>[http://www.makhno.ru/lit/chop/113.php Володимир Чоп СОЮЗ І ЗМОВА]</ref><ref>[http://zounb.zp.ua/sites/default/files/pdf/2016/vmvbm.pdf Волковинський В. &nbsp;М. &nbsp;Батько Махно. &nbsp;— К.: Товариство «Знання» Украї­ ни, 1992. &nbsp;— 48 с. ІБІШISBN 5-7770-0395-8. ст.30]</ref>

* Вулиці Отамана Григор’єваГригор'єва в місті [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]] та смт [[Первомайське (Вітовський район)|Первомайське]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]].

* [https://youtu.be/pKam2K6O63s?t=667 Отаман Григор'єв у фільмі "«9 жизней Нестора Махно"»]