Григор'єв Никифор Олександрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 108:
Під час заколоту на території, підконтрольній повстанцям, мали місце насильство по відношенню до мирного населення, численні вбивства та погроми єврейського населення (що в цілому, в період громадянської війни 1917–1921 років, не було винятковим явищем). За свідченням Юрія Тютюнника, сам отаман Григор'єв не був організатором погромів, але під час повстання, в умовах безладдя, не присікав [[Антисемітизм|антисемітську]] агітацію, що сприяло насильству.
 
Улітку 1919 року Повстанські війська отамана Никифора Олександровича Григор'єва об'єднались з загонами Нестора Махна, сам він був обраний командуючим об'єднаної повстанської армії, а Махно&nbsp;— Головою Революційної Військової Ради. Одночасно отаман Григор'єв вів таємні переговори з запеклим ворогом махновців [[Денікін Антон Іванович|генералом Денікиним]] щодо спільних дій проти більшовиків (згідно з Петром Аршиновим, денікінські емісари були піймані та страчені). Існують свідчення {{джерело}}, що Григор'єв отримав від Денікіна військове звання генерал-майора Білої Армії. Це стало відомо [[Махно Нестор Іванович|Нестору Махно]], який вирішив стратити Григор'єва як зрадника, очолити повстанську армію та продовжити партизанську війну з військами російського генерала Денікіна, які захопили Україну. Відповідно до інших історичних версій, Махно навмисно запустив неправдиві чутки про зв'язок отамана Григор'єва з денікінцями з метою, щоб спровоковати та виправдати вбивство Григор'єва. Пізніше Махно подібним чином планував вбити Петлюру, щоб очолити армію УНР.<ref>[http://www.personal-plus.net/290/3836.html Селянська армія Махна проти денікіна]</ref><ref>[http://www.makhno.ru/lit/chop/113.php Володимир Чоп СОЮЗ І ЗМОВА]</ref><ref>[http://zounb.zp.ua/sites/default/files/pdf/2016/vmvbm.pdf Волковинський В. М. Батько Махно. — К.: Товариство «Знання» Украї­ ни, 1992. — 48 с. ІБІШ 5-7770-0395-8. ст.30]</ref>
 
=== Загибель ===