Перша книга царів: відмінності між версіями

У двох книгах Царів автор описує не тільки історію кожного царя, але й історію релігії, зокрема збереження чистого монотеїзму. Оцінку кожному цареві дано з погляду його ставлення до правдивої віри та культу єдиного Господа. Поділ на дві книги слідує із традиції [[Септуагінта|Септуагінти]] і можливо пов’язане просто із довжиною звитку тексту. Перекладені грецькі тексти в силу побудови речень займають більше місця якніж єврейський текст (коротші слова, безвідсутність голосних букв).

Перша книга Царів розповідає про царя [[Давид]]а та його сина [[Соломон]]а, який слідом за ним займає трон царя Ізраїля та виступає як мудрий суддя. 40-річне царювання Давида принесло у країну мир і спокій. Ім'я Шломо (Соломон) в івриті походить від кореня «שלום» (шалом — «мир»), а також «שלם» (шалем — «досконалий», «цілісний»). У той час будується [[Єрусалимський Храм|перший храм]] на [[Храмова гора|горі Моріа]] у Єрусалимі. По смерті Соломона держава розпадається на північне царство — Ізраїль та південне — Юдея. Царі приходять та відходять. На історичну сцену виходять пророки [[Ілля (пророк)|Ілля]] та [[Єлисей]], що намагаються втримати правління і народ у служінні єдиному богуБогу. Перша книга Царів закінчується тим, що Ахасія стає царем Ізраїля, та як і його батько Ахав вже служить [[Ваал]]у, а не [[Ягве]].