Григор'єв Никифор Олександрович: відмінності між версіями

[[7 травня]] [[1919]] року в місті Єлисаветграді Херсонської губернії (нині — місто КіровоградКропивницький) начдив Григор'єв підняв антибільшовицьке повстання. [[8 травня]] він звернувся з Універсалом «До Українського народу», в якому закликав до боротьби проти російських [[Продзагони|продовольчих загонів]], що діяли на Херсонщині, та комісарів [[ЧК]], а також створення Рад без більшовиків. Як згадував [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрко Тютюнник]], зразу ж після проголошення Універсалу в штабі у Никифора Олександровича Григор'єва з'явився політичний працівник [[Перша українська радянська армія|1-ї Української радянської армії]] більшовик Шафранський, який, після довгої розмови справив на отамана Григор'єва позитивне враження, але остаточно не переконав його та не відмовив від боротьби. Саме тоді Григор'єв на прохання Шафранського звільнив заарештованих червоноармійців та надав потяг, на якому вони без перешкод виїхали.

[[9 травня]] бунтівна 6-та Українська радянська дивізія (понад 20 тисяч добре озброєних бійців з кулеметами, артилерією, пронепоїздами) розпочала наступ від [[Знам'янка (місто)|Знам'янки]] — [[Олександрія|Олександрії]] — Куцівки на [[Катеринослав]] та [[Кропивницький|Єлисаветград]]. 10 травня полки повстанців здобули місто [[Черкаси]] та місто [[Сміла|Смілу]], 12-го — місто [[Кременчук]], 13-го — місто [[Золотоноша|Золотоношу]]. Але уже наступного дня загони Шафранського відтіснили повстанців. Повстання полків дивізії Григорьева підтримали інші частини Української Червоної армії та місцеве населення. Командувач повстанськими військами Никифір Олександрович Григор'єв вирішив швидким маршем пройти Лівобережну Україну та оволодіти столицею Української СРР містом [[Харків|Харковом]]. У кінці травня проти повстанців було кинуто надійні більшовицькі військові частини, в тому числі — з Росії, які під командуванням [[Ворошилов Климент Єфремович|Ворошилова]] та [[Пархоменко Олександр Якович|Пархоменка]] зупинили наступ. Після ряду кровопролитних боїв на [[Полтавська губернія|Полтавщині]] командувач повстанською армією отаман Никифір Олександрович Григор'єв зі своїми військами змушений був відійти на [[Херсонська губернія|Херсонщину]]. Подальшим успіхам повстання перешкодили неузгодженність дій деяких лідерів об'єднаної повстанської армії (серед них — анархіста [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]]), що не дозволило Григор'єву об'єднати усі наявні антибільшовицькі сили.