Вікіпедія

Едвард Бальцежан: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
упорядкування
Рядок 28:
'''Е́двард Бальце́жан''' ({{lang-pl|Edward Balcerzan}}; * {{ДН|13|10|1937}}, [[Вовчанськ]]) — [[поляки|польський]] [[учений]], [[письменник]], [[літературознавець]], літературний [[критик]] і [[перекладач]].
 
== Біографічні дані ==
{{Abbr|«Суворі пісні»|Hårda sånger|0}} {{Abbr|||0}}
Едвард Бальцежан народився в сім'ї вчителів — Євгена Бальцежана і Марії Бальцежан (у дівоцтві — Животовської). Влітку 1946 року разом із матір'ю оселився у [[Щецин]]і, де закінчив початкову школу і Щецінський ліцей N 5 імені Адама Асника.
Рядок 34:
У 1956—1961 роках він вивчав польську філологію в [[Університет імені Адама Міцкевича у Познані|Університеті імені Адама Міцкевича у Познані]], належав до Наукового гуртка полоністів. Був співзасновником журналу {{Abbr|«Вітряки»|«Wiatraki»|0}}. Захистив магістерську дипломну роботу {{Abbr|«Повісті Станіслава Ігнаца Віткевича "Прощання з осінню" і "Ненаситність"»|«Powieści Stanisława Ignacego Witkiewicza „Pożegnanie jesieni“ i „Nienasycenie“»|0}}.
 
Після закінчення університету Едвард Бальцежан працював бібліотекарем у Щецинській політехніці. ЗгодомУ був1962 такожроці керівникомвін літературноїпочав редакціїпрацювати «Познанськогоасистентом видавництва»,на редакторомкафедрі двотижневикапольської {{Abbr|«Структури»|«Struktury»|0}}літератури приУніверситету клубіімені {{Abbr|«Оновлення»|«Odnowa»|0}},Адама а також керівником літературного відділу щомісячного журналу {{Abbr|«Течія»|«Nurt»|0}}Міцкевича.
 
У 1962 році він почав працювати асистентом на кафедрі польської літератури Університету імені Адама Міцкевича.
 
1963 року Бальцежан вступив у [[Польська об'єднана робітнича партія|Польську об'єднану робітничу партію]] (ПОРП).
Рядок 44 ⟶ 42:
1972 року Бальцежан став [[Габілітація|габілітованим доктором]] на основі роботи {{Abbr|«Через знаки. Межі автономії мистецтва поезії на матеріалі сучасної польської поезії»|«Przez znaki. Granice autonomii sztuki poetyckiej na materiale polskiej poezji współczesnej»|0}}. У тому ж році став членом Комітету літературознавства при Польській академії наук (терміни 1972—1977, 1981—1983, 1987—1989). З 1973 року Бальцежан обійняв посаду доцента в Інституті польської філології Університету імені Адама Міцкевича.
 
У 1985 році він був призначений ад'юнкт-професором, а в 1990 році дістав звання професора.
 
З 1961 був членом польського союзу письменників (дозволити в 1983 році), так як асоціація тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять польських письменників, а з 1988 року польський ПЕН-клубу. З 1963 року він належав до комуністичної партії, яке відбулося в 1981 році [1]. З 1980 року він пов'язаний з «Солідарності». З 1972 року дійсний член Академії наук, потім ГДН. У 1990 році він став завідувачем кафедри теорії літератури Адам Мікіуікс і став членом Наукової ради IBL. Він читав лекції на багатьох європейських університетів, автор і редактор численних книг і літературних творів — щодо питань теорії літератури, теорії перекладу, видає твори авангарду (особливо Володимира Маяковського, Бруно Ясенський, Джуліан Прзібос, Мирон, Тимофій Карпович). Він був єдиним промоутером почесного доктора АМУ Уіслава Сзімборска.▼
Увійшов до редакції двомісячника {{Abbr|«Тексти»|«Teksty»|0}}. У 1977, 1979, 1984 він викладав в Упсалі, а з 1981 по 1983 рік — в Турку.
 
У 1961 році став членом Спілки польських письменників. У 1963—1971 роках був секретарем Познанської організації СПП.
 
У 1980—1981 роках Бальцежан був членом правління Спілки польських письменників, а в 1981 році — заступником голови Познанської організації СПП. З 1980 року він брав участь у діяльності «Солідарності» і належав до редакції журналу цієї організації {{Abbr|«Середовище»|«Środowisko»|0}}. У квітні 1981 року вийшов із ПОРП.
 
Він живе в Познані.
Рядок 56 ⟶ 55:
З 1959 року одружений із Богуславою Лятавець.
 
Od 1961 był członkiem Związku Literatów Polskich (do jego rozwiązania w 1983), od 1989 Stowarzyszenia Pisarzy Polskich, a od 1988 polskiego PEN Clubu. Od 1963 należał do PZPR, z której wystąpił w 1981[1]. Od 1980 związany z NSZZ „Solidarność”«Solidarność». Od 1972 członek PAN, a następnie PAU. W 1990 został kierownikiem Zakładu Teorii Literatury UAM i wszedł w skład Rady Naukowej IBL. Wykładał na wielu uniwersytetach europejskich, autor i redaktor licznych prac i książek literaturoznawczych – — dotyczących problematyki teorii literatury, teorii przekładu, zagadnień twórczości awangardowej (szczególnie Władimira Majakowskiego, Brunona Jasieńskiego, Juliana Przybosia, Mirona Białoszewskiego, Tymoteusza Karpowicza). Był promotorem na UAM jedynego doktoratu honoris causa Wisławy Szymborskiej.
 
З 1961 був членом польського союзу письменників (дозволити в 1983 році), так як асоціація тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять польських письменників, а з 1988 року польський ПЕН-клубу. З 1963 року він належав до комуністичної партії, яке відбулося в 1981 році [1]. З 1980 року він пов'язаний з «Солідарності».
Debiutował jako poeta w 1955 na łamach "Życia i Kultury" – dodatku literackiego "Głosu Szczecińskiego". Publikował wiersze w tygodniku "Ziemia i Morze" w latach 1956–1957. Autor kilku zbiorów wierszy i książek prozatorskich. Reprezentant nurtu lingwistycznego w poezji polskiej, a także uznany twórca moskalików. Tłumacz poezji – m.in. Borysa Pasternaka i Giennadija Ajgiego. W 1964 został redaktorem czytanego dwutygodnika „Struktury”, w latach 1968–1972 był redaktorem miesięcznika „Nurt”, publikował m.in. w „Twórczości” i w „Odrze”, w latach osiemdziesiątych współpracował z czasopismami ukazującymi się poza cenzurą – m.in. z „Kulturą Niezależną”. W latach 1972–1981 pełnił funkcję redaktora czasopisma literaturoznawczego „Teksty”, w latach 1990–1992 wchodził w skład redakcji „Tekstów Drugich”. Był stałym współpracownikiem ukazującego się w Poznaniu na początku lat dwutysięcznych miesięcznika kulturalnego „Arkusz”. Edytor i redaktor pism Brunona Jasieńskiego i Juliana Przybosia, autor antologii Pisarze polscy o sztuce przekładu. 1440–1974, 1977 (wydanie poszerzone, wraz z E. Rajewską: Pisarze polscy o sztuce przekładu 1440–2005, 2007).▼
 
▲З 1961 був членом польського союзу письменників (дозволити в 1983 році), так як асоціація тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять польських письменників, а з 1988 року польський ПЕН-клубу. З 1963 року він належав до комуністичної партії, яке відбулося в 1981 році [1]. З 1980 року він пов'язаний з «Солідарності». З 1972 року дійсний член Академії наук, потім ГДН. У 1990 році він став завідувачем кафедри теорії літератури Адам Мікіуікс і став членом Наукової ради IBL. Він читав лекції на багатьох європейських університетів, автор і редактор численних книг і літературних творів — щодо питань теорії літератури, теорії перекладу, видає твори авангарду (особливо Володимира Маяковського, Бруно Ясенський, Джуліан Прзібос, Мирон, Тимофій Карпович). Він був єдиним промоутером почесного доктора АМУ Уіслава Сзімборска.
 
== Творчість ==
Едвард Бальцежан вперше опублікував свій перший вірш 1950 року в журналі {{Abbr|«Світ молодих»|Świat młodych|0}}. Сам він вважає своїм справжнім дебютом {{Abbr|«Сонети над Одрою»|«Sonety Nadodrzańskie»|0}}, надруковані 1955 року в {{Abbr|«Житті і культурі»|«Życie i Kultura»|0}}  — літературному додатку видання {{Abbr|«Щецинський голос»|«Głos Szczeciński»|0}}. У тому ж році Бальцежан став членом Молодіжного гуртка Щецинської організації СПП. Належав до літературно-художнього угруповання {{Abbr|«Метафора»|«Metafora»|0}}.
 
У 1961 році був прийнятий до Спілки польських письменників (СПП), був секретарем Щецинської організації СПП. Він співпрацював з радіо і журналами. Здобув нагороди: 1962 року — премію від відділу культури Щецинської міської ради, 1963 року — друге місце в поетичному конкурсі {{Abbr|||0}} «Czerwona Róża» «Червона троянда».
 
▲Debiutował jako poeta w 1955 na łamach "Życia i Kultury" – dodatku literackiego "Głosu Szczecińskiego". Publikował wiersze w tygodniku "Ziemia i Morze" w latach 1956–1957. Autor kilku zbiorów wierszy i książek prozatorskich. Reprezentant nurtu lingwistycznego w poezji polskiej, a także uznany twórca moskalików. Tłumacz poezji – m.in. Borysa Pasternaka i Giennadija Ajgiego. W 1964 został redaktorem czytanego dwutygodnika „Struktury”, w latach 1968–1972 był redaktorem miesięcznika „Nurt”, publikował m.in. w „Twórczości” i w „Odrze”, w latach osiemdziesiątych współpracował z czasopismami ukazującymi się poza cenzurą – m.in. z „Kulturą Niezależną”. W latach 1972–1981 pełnił funkcję redaktora czasopisma literaturoznawczego „Teksty”, w latach 1990–1992 wchodził w skład redakcji „Tekstów Drugich”. Był stałym współpracownikiem ukazującego się w Poznaniu na początku lat dwutysięcznych miesięcznika kulturalnego „Arkusz”. Edytor i redaktor pism Brunona Jasieńskiego i Juliana Przybosia, autor antologii Pisarze polscy o sztuce przekładu. 1440–1974, 1977 (wydanie poszerzone, wraz z E. Rajewską: Pisarze polscy o sztuce przekładu 1440–2005, 2007).
 
У 1956—1957 роках Бальцежан публікував свої поетичні твори в тижневику «Ziemia i Morze» «Земля і море». Він видав кілька збірок віршів і прозових книжок. Представник лінгвістичної течії в польській поезії, знаний автор «москаликів». Перекладач поезії, зокрема [[Пастернак Борис|Бориса Пастернака]] і [[Айгі Геннадій|Геннадія Aйгі]]. У 1964 році він був редактором двотижневика {{Abbr|«Структури»|«Struktury»|0}} при клубі {{Abbr|«Оновлення»|«Odnowa»|0}}, в 1968—1972 він був керівником літературного відділу щомісячного журналу {{Abbr|«Течія»|«Nurt»|0}}. Друкувався, зокрема, у виданнях «Творчість» і «Одра». У вісімдесятих роках співпрацював із нелегальними журналами зокрема з «Незалежною культурою». У 1972—1981 роках він обіймав посаду редактора літературознавчого часопису {{Abbr|«Тексти»|«Teksty»|0}} «Слова», з 1990 по 1992 рік входив до складу редколегії двомісячника {{Abbr|«Другі тексти»|«Teksty Drugie»|0}}. На початку двотисячних Бальцежан був постійним автором познанського щомісячного культурного журналу {{Abbr|«Аркуш»|«Arkusz»|0}}. Едвард Бальцежан редагував і видавав твори Бруно Ясенського і Юліана Пшибося, уклав антологію {{Abbr|«Польські письменники про мистецтво перекладу»|«Pisarze polscy o sztuce przekładu»|0}}.
 
Дебютував як поет в 1955 році, у фільмі «Життя і культура» — «Голос Щецині» літературного додатка Вірші опубліковані в тижневику «Земля і море» в 1956—1957 рр. Автор кількох збірок віршів та прозових книг. Представник лінгвістична поезії польською мовою, а також визнаний автор Moskaliks. Перекладач поезії — в тому числі Борис Пастернак і Геннадій Ajgiego. У 1964 році він був редактором кожні два тижні читання «структури», в 1968—1972 він був редактором щомісячника «тренд», в тому числі опубліковані в «Творчість» і «Одра» у вісімдесятих роках працював з журналами, показуючи через цензуру — в тому числі «Незалежна культура». У роки 1972—1981 він служив редактором literaturoznawczego «Слова», в 1990—1992 роках, входила до складу редколегії «Тексти Seconds». Він був постійним автором показ на початку року dwutysięcznych культурного журналу «Fact Sheet». Редактор і редактор творів Бруно Ясенського Przyboś і Джуліан, автор антології польських письменників про мистецтво перекладу. 1440—1974, 1977 (розширене видання, з Е. Rajewską: польські письменники з мистецтва перекладу з 1440 по 2005, 2007).
 
Згодом був також керівником літературної редакції «Познанського видавництва», Буква «Другі Тексти» в 2006 році, опублікував Листи Bogusławy Balcerzana шуліки і Едвард (1971—1973) Тімоті Карпович.
 
Він був нагороджений Золотою хрест за заслуги, Медаллю Честі м. Познань [1] і Золота медаль «Глорія Артіс» (січень 2007) [3]. У жовтні 2012 року він отримав почесний докторат ступінь в Університеті Щецина.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Едвард_Бальцежан