Антонов-Овсієнко Антон Володимирович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Однофамільці|Антонов-Овсієнко}}
'''Антон Володимирович Антонов-Овсієнко''' ([[23 лютого]] [[1920]], [[Москва]], [[Російська РФСР]] — [[9 липня]] [[2013]], [[Москва]], [[Росія]]) — [[СРСР|радянський]] і [[Росія|російський]] історик<ref>[http://www.hrono.ru/biograf/bio_a/antonov_ovs.html Біографія на Peoples.Ru]</ref><ref>[http://archive.svoboda.org/programs/ftf/2005/ftf.052205.asp Обличчям до обличчя. Антон Антонов-Овсієнко]</ref> та письменник. Директор російського [[Музей історії ГУЛАГу|Державного музею історії ГУЛАГу]]. Член виконкому Міжнародної Ліги захисту Культури, радник правового управління Державної Думи РФ, керівник Московської регіональної організації жертв політичних репресій. Автор численних публікацій про [[Йосип Сталін|Сталіна]].
== Біографія ==
Син російського революціонера, радянського державного діяча [[Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович|Володимира Антонова-Овсієнка]]. Мати, Розалія Борисівна Кацнельсон — в 1929 була заарештована як ворог народу і в 1936 покінчила життя самогубством у в тюрмі в [[Ханти-Мансійськ]]у. Батько був заарештований в 1937 і в лютому 1938 розстріляний.
З 1935 студент історичного факультету [[Московський педагогічний державний університет|Московського державного педагогічного інституту]], який закінчив в 1939. З 1938 працював екскурсоводом в художніх музеях і виставках.
В 1940, 22 червня 1941, в 1943 був заарештований радянськими спецслужбами, був ув'язнений.
З 1953 по 1960 працював культпрацівником у санаторіях і будинках відпочинку в Євпаторії, Алупці, Гаграх. Під псевдонімом Антон Ракітін видав кілька книг: «Ім'ям революції» (1965), «В. О. Антонов-Овсієнко» (1975).
У листопаді 1984 знову був заарештований, звинувачений в [[Антирадянська пропаганда|антирадянській агітації]], висланий з Москви, куди повернувся в 1986.
З 1995а керував Союзом організацій жертв політичних репресій Московського регіону. Засновник і перший директор (з 2001 року) Державного музею історії ГУЛАГу.
Похований в Москві на [[Новодівочий цвинтар (Москва)|Новодівичому цвинтарі]]<ref>[http://www.moscow-tombs.ru/2013/a-ovseenko_av.htm Могила А. В. Антонова-Овсієнка]</ref>.
== Примітки ==
| |||