Вікіпедія

Чішки: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
вікіфікація
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{стиль}}
{{Село
| назва = Чішки
Рядок 36 ⟶ 37:
 
'''Чішки''' — [[село]] в Україні, в [[Буський район|Буському районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. Населення становить 208 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кутівська сільська рада.
 
== Назва села{{джерело}} ==▼
ТеперCучасна щодо сучасної назвиназва села — Чішки. З роками його назвавона мінялась із Чешок на Цішки з Цішок на Чішки.{{джерело}}▼
 
Існує як мінімум дві версії походження цієї назви.▼
 
За легендою, яка згадується при заснуванні трьох сіл — Заболотці, Кадлубиська та Чехів — із розбитого татарами міста Пліснеська втікає три чоловіки — Іван, Кадлуб, Чех. Іван засновує в болотах с. Заболотці, до нині існує в селі Іванова криниця з цілющою водою, Кадлуб — Кадлубиська, а Чех, за походженням чех по національності, — село Чехи. Можливо, Лев Чеський був його нащадком, і при порятунку пані Чеської (в народі прозваною Чешкою) разом з «вольним» життям і даровано назву — село «пані Чешки».▼
 
Інша версія, більш ймовірна, після поразки Гуситського руху в Чехії, повстанці переслідувались німецькими завойовниками, вони тікали на більш небезпечні землі. В 1419 році втікачі розташувались двома таборами. Один табір, більш укріплений, з дітьми і жінками — чешками, біля с. Двори і хуторів, а табір з чоловіками — чехами на північний схід від них.▼
 
Так виникло два поселення Чешки і Чехи. Згодом Двори, хутори та табір чешок і отримало одну назву — Чешки.▼
 
Ця версія найбільш достовірна, оскільки прізвища, що домінують в селі чеського походження. У висліді господарських, військових й культурних зв'язків між Чехією й українськими землями невеликі групи чехів селилися на Русі-Україні ще з 13 ст.. Польський хронікар [[Ян Длуґош]] згадує, що під час голоду в Чехії 1281—1282 деяке число чехів оселилося в Галицькому князівстві. За Юрія II Болеслава були в його оточенні і серед місцевої шляхти вихідці з Чехії й Моравії▼
 
== Перша згадка ==
Історія села Чішки налічує понад пятьп'ять століть. За переказами воно виникло на місці поселення Двори та хуторів Ковпин і Вербія. Село Двори засноване після знищення татарами міста Пліснеська (VI ст. н. е. — 1241 р.). Рятуючись від татар, населення міста тікало в болота та ліси. Саме такою була наша місцевість на той час. Лише біля підвищення Хомути була родюча твердиня. На ній і поселились біженці. Новосели були з великою культурною, духовною та історичною спадщиною.{{джерело}}
 
Сама історія Пліснеська поділяється на слов'янський та давньоруський періоди. Давньослов'янське поселення зародилось у VII—VIII., займаючи спочатку площу 10-12 гектар, а до Х ст. уже займало площу 300 гектар і мало устрій міста-держави. Ймовірно, поселення було у Х ст. значним торговим центром на шляху вікінгів з Дніпра, Скандинавії до Великої Моравії. Основним заняттям населення було землеробство, скотарство; із ремесел почало розвиватись гончарство і обробіток заліза.{{джерело}}
Рядок 46 ⟶ 60:
Якщо взяти до уваги дати перших згадок навколишніх сіл, то ми бачимо, що село існувало значно раніше.{{джерело}}
 
Уперше Олеський замок згадується в історичних джерелах 1327 р. , коли він перейшов у володіння Юрія — сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії (дочки Юрія І), запрошеного боярами на галицько-волинський князівський престол після згасання роду Романовичів. Ця дата дозволяє припустити, що замок побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича — Андрієм або Левом. Відомо, що з 1340 р. замком володів литовський князь Любарт. У 1366 р. його відвойовує польський король Казимир Великий. А коли на троні опиняється його племінник Людовік — король польський і угорський, замок переходить до Владислава, князя Опольського .У 1390 році зустрічається перша достовірна письмова згадка про Олесько (Булла папи Боніфація ІХ, який дарував замки в Олеську та Тустані Галицькому католицькому єпископові), але замок на той час вже існував як фортеця.{{джерело}}
 
Мирного життя навколишнім поселенням не доводилось очікувати. Набіги монголо-татар, зазіхання угорських, польських, литовських феодалів повсякчас зобов'язувало населення боронити свою землю.{{джерело}}
 
Згадка про с. Чехи з'явилася в 1400 році. Але поселення існувало на багато століть раніше. Підтвердженням цього є розкопані в 1895 році під час ремонту дороги Олесько-Броди між селами Чехи і Заболотці, на полі поміщика А.Краєвського було знайдено могильники . У результаті розкопок 1895—1897 р.р., які І.Шараневич провів за допомогою вчителя місцевої школи Я.Сподарика і двох студентів університету — В.Кухарського та Б.Яновського, було відкрито великий біритуальний могильник з більш як 350 похованнями, віднесеними згодом до висоцької культури. Аналізуючи виявлений матеріал, дослідник прийшов до висновку, що поховальні пам' ятки у Чехах і Висоцьку існували у перехідний період від епохи бронзи до заліза.{{джерело}}
 
ВУ липні 1431 року король Ягайло повідомляє про повстання великого князя Свидригайла, «який за допомогою своїх прихильників і наших повстанців зайняв замки у Збаражі, Кременці та Олеську». В Олеську на той час був старостою [[Богдан Рогатинський|Івашко Преслужич Рогатинський]] (в історичних виданнях М. Грушевського — Богдан Рогатинський). В замку засіли ленники Івашка — земляки з навколишніх сіл (це були нащадки бояр Пліснеська). Крім Івашка був Масько Каленикович, Олехно Черемоський (на південний захід від Пліснеська є село [[Черемошня]]), Івасько Мостич Кадлубиський (с. [[Кадлубиська]] між с. Ясенів та с. Заболотцями) Сеньк Смоленський (с. [[Смільно]]), Демко Жидівський (с. [[Ожидів]]), Януш з Підгорець, Нег Старобродський ([[Броди]]), Лев Чеський (с. Чехи). Олеський замок облягали шість тижнів, але фортеця вистояла. Щойно в кінці 1432 р. замок був здобутий військами короля, оборонцям було повернено раніше конфісковані села і 18 жовтня було видано документ на володіння землями.{{джерело}}
 
Вже в 1441 роціроку «замок Олеський з містом та цілою округою» аж до границь з Волинню, король [[Владислав ВарненькийIII Варненчик]] віддав у вічне користування [[Ян з Сенна і Олеська|Янові з Сєнна]], синові Добеслава, за заслуги в обороні земель Руських перед татарами. Після його смерті замок з округою — аж до границь з Волинню, одержав син [[Петро Сененський з Олеська|Петро]], після нього дістали у спадщині по половині його дві дочки Анна Гербуртова та Ядвіга Каменецька. В 1519 році татари знову з'явилися на Олеських землях. Один з володарів замку, [[Мартин Каменецький]], тоді утіквтік, а другий, Фридерік[[Фридерик Гербурт]], разом із своїми дружинами загинув у [[Битва під Сокалем|битві під Сокалем]].▼
 
Перша згадка про с. Кути датована тим самим 1441 роком, але існує «холерний» цвинтар, на якому поховані померлі від холери 1332 року.▼
 
Це був останній татарський набіг на замок з околицями. Після цього життя дещо стабілізувалося. Ожили торгові шляхи. Олесько стало отримувати мито від чумаків, що везли сіль з Долини в сторону Луцька. Виникали ремісничі цехи. Селяни з навколишніх сіл їздили ярмаркувати до Олеська.▼
 
Ймовірно село Двори з хуторами тоді належало Леву Чеському. Існує така легенда, що пані Чеська їхала на білому коні із Олеського замку до Чехів і в болотах між Чехами і Олеськом кінь попав у торф'яну пастку. Селяни з Дворів врятували панянку, натомість їм даровано у вільне користування землі та звільнено від податку. Це цілком могло бути і правдивою історією, оскільки достеменно відомо, що Івашко влаштовував в замку банкети на не один день і добре п'яненькі бояри з свитою частенько потрапляли в болота, вертаючись до рідних помість.{{джерело}}
Рядок 62 ⟶ 82:
Щодо назв Ковпина та Вербія є припущення, що назва Ковпин виникла від великої кількості копанок для вимочування льону та конопель, адже місцевість була болотиста і води в копанках набиралось достатньо. Місцевість Вербія отримала назву від багатьох насаджених верб, напевно, з тієї ж причини, щоб дерева вбирали зайву воду.{{джерело}}
 
== Відомі люди ==
▲Тепер щодо сучасної назви села Чішки. З роками його назва мінялась із Чешок на Цішки з Цішок на Чішки.{{джерело}}
* [[Сава Василь Іванович]] — український [[дизайнер]], — учений, художній редактор понад 200 видань провідних видавництв України.▼
 
* '''Кологон Микита ВасильовиВасильович'''ч, 1894(1894—19 рокулистопада народження,1937) — учитель середньої школи. Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 19 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році.{{джерело}}▼
▲== Назва села{{джерело}} ==
* Кологон Микита, — хорунжий полку УСС, медик в австрійській армії; золотий хрест за заслуги на стяжці медалі.{{джерело}}▼
▲Існує як мінімум дві версії походження цієї назви.
* '''''Репа Тимофій ІвановиІванович''ч''', (1895 р. н., народився в с. Чішки Золочівського повіту, (Галичина) — 3 листопада 1937, ур. Сандармох, Карелія) — українець, селянин, лейтенант Австрійської армії, член КПЗУ в 1920—1925 рр., Член КП(б)У в 1925—1933 рр., співробітник повпредства СРСР у Варшаві в 1922—1927 рр., перед арештом — начальник облліту, проживав: м. Харків, вул. Садово-Куликівська, буд. 7. '''Заарештований:''' 29 квітня 1933 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 1 жовтня 1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання в таборі «Свір» і в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари. '''Розстріляний:''' 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).▼
 
▲За легендою, яка згадується при заснуванні трьох сіл Заболотці, Кадлубиська та Чехів із розбитого татарами міста Пліснеська втікає три чоловіки — Іван, Кадлуб, Чех. Іван засновує в болотах с. Заболотці, до нині існує в селі Іванова криниця з цілющою водою, Кадлуб — Кадлубиська, а Чех, за походженням чех по національності, — село Чехи. Можливо, Лев Чеський був його нащадком, і при порятунку пані Чеської (в народі прозваною Чешкою) разом з «вольним» життям і даровано назву — село «пані Чешки».
 
▲Інша версія, більш ймовірна, після поразки Гуситського руху в Чехії, повстанці переслідувались німецькими завойовниками, вони тікали на більш небезпечні землі. В 1419 році втікачі розташувались двома таборами. Один табір, більш укріплений, з дітьми і жінками — чешками, біля с. Двори і хуторів, а табір з чоловіками — чехами на північний схід від них.
 
▲Так виникло два поселення Чешки і Чехи. Згодом Двори, хутори та табір чешок і отримало одну назву — Чешки.
 
▲Ця версія найбільш достовірна, оскільки прізвища, що домінують в селі чеського походження. У висліді господарських, військових й культурних зв'язків між Чехією й українськими землями невеликі групи чехів селилися на Русі-Україні ще з 13 ст.. Польський хронікар Ян Длуґош згадує, що під час голоду в Чехії 1281—1282 деяке число чехів оселилося в Галицькому князівстві. За Юрія II Болеслава були в його оточенні і серед місцевої шляхти вихідці з Чехії й Моравії
 
▲Вже в 1441 році «замок Олеський з містом та цілою округою» аж до границь з Волинню, король Владислав Варненький віддав у вічне користування Янові з Сєнна, синові Добеслава, за заслуги в обороні земель Руських перед татарами. Після його смерті замок з округою — аж до границь з Волинню, одержав син Петро, після нього дістали у спадщині по половині його дві дочки Анна Гербуртова та Ядвіга Каменецька В 1519 році татари знову з'явилися на Олеських землях. Один з володарів замку, Мартин Каменецький, тоді утік, а другий, Фридерік Гербурт, разом із своїми дружинами загинув у битві під Сокалем.
 
▲Перша згадка про с. Кути датована тим самим 1441 роком, але існує «холерний» цвинтар, на якому поховані померлі від холери 1332 року.
 
▲Це був останній татарський набіг на замок з околицями. Після цього життя дещо стабілізувалося. Ожили торгові шляхи. Олесько стало отримувати мито від чумаків, що везли сіль з Долини в сторону Луцька. Виникали ремісничі цехи. Селяни з навколишніх сіл їздили ярмаркувати до Олеська.
 
== Персоналії ==
▲* [[Сава Василь Іванович]] — український [[дизайнер]], учений, художній редактор понад 200 видань провідних видавництв України.
▲* '''Кологон Микита Васильови'''ч, 1894 року народження, учитель середньої школи. Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 19 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році.{{джерело}}
▲* Кологон Микита, хорунжий полку УСС, медик в австрійській армії; золотий хрест за заслуги на стяжці медалі.{{джерело}}
▲* '''''Репа Тимофій Іванови''ч''', 1895 р. н., народився в с. Чішки Золочівського повіту (Галичина), українець, селянин, лейтенант Австрійської армії, член КПЗУ в 1920—1925 рр., Член КП(б)У в 1925—1933 рр., співробітник повпредства СРСР у Варшаві в 1922—1927 рр., перед арештом — начальник облліту, проживав: м. Харків, вул. Садово-Куликівська, буд. 7. '''Заарештований:''' 29 квітня 1933 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 1 жовтня 1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання в таборі «Свір» і в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари. '''Розстріляний:''' 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чішки