Смолич Юрій Корнійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Романи: Дитинство
Tor84 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 35:
{{text|В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були [[Петро Панч]] та [[Андрій Головко]], лихими юнаками (юнкерами) — [[Володимир Сосюра]] і [[Борис Антоненко-Давидович]], добровольцями-кавалеристами — [[Олександр Копиленко]] та навіть 16-річний [[Юрій Яновський]]. Держчиновниками УНР — Павло Губенко ([[Остап Вишня]]), [[Павло Тичина]], '''Юрій Смолич''' … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди.}} " Я. Тинченко
 
Під час українсько-російської[[громадянської війни|радянсько-українська війна]] 1918–1921 певний час працював санітаром і лікпомом у [[Червоний хрест|Червоному Хресті]], актором у червоноармійському театрі-студії, театрах укрпрофсожу, наросвіти; пізніше — в Театрі імені Івана Франка (1922–1924). З 1923 року жив у [[Харків|Харкові]], працював інспектором театрів у Головполітпросвіті Наркомосу УСРР (1924–1928), театральним критиком у журналі «Нове мистецтво».
 
Протягом 1929–1934 працював позаштатним постійним театральним рецензентом у газеті «[[Вісті ВУЦВК (газета)|Вісти ВУЦВК]]», потім «Комуніст».