Башашкін Анатолій Васильович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 42:
Футбольний шлях розпочав у команді «Труд» з рідного міста Реутов Московської області. У 1940—1941 роках грав за юнацький склад московського [[Спартак (футбольний клуб, Москва)|«Спартака»]]. Після [[Німецько-радянська війна|війни]], як солдат строкової служби, виступав у класі «Б» [[чемпіонат СРСР з футболу|першості СРСР]] за команду Будинку офіцерів [[Закавказький військовий округ|Закавказького військового округу]]. У складі тбіліського клубу двічі перемагав у чемпіонаті [[Збройні сили СРСР|Збройних сил]] (1945, 1946).
Для великого футболу його відкрив [[Аркадьєв Борис Андрійович|Борис Аркадьєв]]. Знаний фахівець ходив на матчі нижчих ліг і побачив у молодому півзахисникові задатки класного футболіста, який 1947 року перейшов до головного армійського клубу. Наступного сезону тренер перевів його на позицію центрального захисника. Башашкін був проти зміни амплуа, йому здавалося, що у центробека не може бути ніякої ініціативи, нічого цікавого. Згодом Аркадьєву вдалося переконати, що це саме його місце і тут він
Незабаром лейтенант Башашкін став найсильнішим центральним захисником СРСР. Фізично міцний, технічний, він вмів грати раціонально і просто, мав тонке тактичне відчуттям. При перехопленні м'яча завжди прагнув довгим пасом розпочати контратаку. Гостре позиційне відчуття дозволяло йому з однаковим успіхом протидіяти суперникам в центрі оборони і приходити на допомогу партнерам на флангах. В його діях персональна опіка раціонально поєднувалася з «зонним захистом». Всі успіхи ЦБЧА цього періоду
15 липня 1952 року Башашкін, в ролі [[капітан (футбол)|капітана]], вивів відроджену [[збірна СРСР з футболу|збірну СРСР]] на перший матч [[Футбол на літніх Олімпійських іграх 1952|олімпійського турніру]] в Гельсінкі. А закінчив [[Літні Олімпійські ігри 1952|Олімпіаду]], як і всі його партнери по ЦБРА, розжалуваним в [[рядовий|рядові]] і позбавленим звання [[майстер спорту|майстра спорту]].
Після розформування ЦБРА, півтора сезони грав за команди м. Калініна, МВО і «Спартак», де ще раз став чемпіоном СРСР ([[Чемпіонат СРСР з футболу 1953|1953]]), повернувся у відроджений армійський клуб і виступав у ньому до 1958 року.
Останній матч за збірну провів 8 грудня 1956 року в Мельбурні. Зі складу чотирирічної давнини, на поле вийшли лише два «спартаківця» [[Нетто Ігор Олександрович|Нетто]], [[Ільїн Анатолій Михайлович|Ільїн]] і «армієць» Башашкін. Їм вдалося взяти реванш у [[збірна Югославії з футболу|югославів]] і здобути золоті медалі [[Футбол на літніх Олімпійських іграх 1956|олімпійських чемпіонів]]. З футболом розпрощався у 34 роки, його футбольні здобутки були відзначені орденом Трудового Червоного Прапора.
| |||