Саме у Старій Любовні виник перший після розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-угорської монархії]] народний орган [[Закарпаття|закарпатських]] українців — Руська Народна Рада, яка виступила під гаслом злуки з незалежною Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів [[Угорське королівство|Угорщини]]» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть такі ж самі русини, як і ми. Їх мова, звичаї такі ж, як і у нас, а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо один великий багатомільйонний народ…»<ref>[http://www.ukrajinci.sk/istorija1.html Ірина Павлівна Невицька. // Українці Словаччини.]</ref>. У 1919 році Старо-Любовнянська Народна Рада, об'єднавшись з [[Пряшів|Пряшівською]]ською Народною Радою, увійшла до складу [[Центральна Руська Народна Рада|Центральної Руської Народної Ради]]<ref>[http://zakarpattya.net.ua/Special/106651-Dokumenty-svidchat...-22 Документи свідчать… (22) З архіву Миколи Мушинки]</ref>, першим головою якої став [[Волошин Августин Іванович|Августин Волошин]]<ref>[[Вегеш Микола Миколайович|Вегеш М. М.]] [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Beskyd_A Бескид Антон Григорович] // {{ЕІУ/1}}</ref>.
