Немирів (селище): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 54:
== Історія ==
Немирів лежить на старому соляному шляху, що веде через [[Розточчя]]. Найранішою історичною пам’яткою Немирова є давньоруське городище ХІІ — ХІІІ ст. в урочищі Воротня (Ворота), яке в 1991 — 1992 роках дослідила археологічна експедиція на чолі з професором Львівського державного університету ім. Івана Франка М. Пелещишиним. Через Ворота пролягала дорога, що поєднувала теперішній [[Потелич]], [[Белз]] та волинські міста з [[Перемишль|Перемишлем]]. На вершині гори, що примикає до Воріт, археологи виявили залишки городища, яке названо Замком, а північне біля його підніжжя — Підзамчем. Городище Воротня має округлу форму зі слабо визначеними кутами. З південно-східного боку його оточують три ряди валів. Над найпотужнішим внутрішнім валом височів дитинець. Із півдня та сходу висота валу сягала близько 5 м, ширина підошви — 10 м. На його західній частині збереглися залишки фундаментів двох оборонних веж. Ділянка городища має діаметр близько 60 м, довжина рову 68 м, ширина 0,8 м. Другий вал, висотою 2,5 м, примикає безпосередньо до рову, третій вал має довжину 146 м.
Немирів лежить на старому соляному шляху, що веде через [[Розточчя]]. Перші спроби заснування міста припадають на кінець XV — початок XVI століть, але вони були безрезультатними. З цього періоду походить однак назва місцевості, почерпнута від імені тодішніх власників — роду Немиря. ▼
1266 р. у Воротні відбувся бій князів [[Василько Романович|Василька Романовича]] й [[Шварно Данилович|Шварна Даниловича]] з польським князем [[Болеслав V Сором'язливий|Болеславом Сором’язливим]]. У літописі сказано, що, сплюндрувавши околиці Белза, польський монарх рушив далі через села неподалік теперішнього Немирова, але біля «Воріт» йому перепинили шлях дружини руських князів.<ref>[http://gazeta.lviv.ua/2013/02/10/nemirv-mstechko-z-legendarnoju-nazvoju/ Немирів — містечко з легендарною назвою] ''Львівська газета'', 10 лютого 2013</ref>
▲
Наступна спроба закладення поселення ([[Анджей Фредро|Анджеєм Фредром]] (син Станіслава<ref name="Б15">''[[Адам Бонецький|Boniecki A]]''. [https://polona.pl/item/10355913/335 Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — t. 5. — S. 315. {{ref-pl}}</ref>) — власником сусіднього маєтку [[Вороблячин]]ських у [[1580]] році) увінчалася успіхом: за версіями польських дослідників, місто на «ґрунтах» села Вороблячин він заснував за дозволом короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] від 1580 року.<ref name="Б15"/> Наступного, [[1581]] року король [[Стефан Баторій]] дарував Немирову привілей [[магдебурзьке право|магдебурзького права]] і герб [[Бонча]]<ref>Skowronek, Ewa. Zarys rozwoju osadnictwa na Roztoczu Rawskim // ANNALES. — Lublin, 2002. — VOL. LVII, 10. [http://web.archive.org/web/20061012070353/http://www.annales.umcs.lublin.pl/B/2002/10.pdf]</ref> (срібний єдиноріг на блакитному тлі). Згаданий привілей король підписав у таборі під [[Великі Луки (Росія)|Великими Луками]] під час воєнного походу на Москву.
| |||