Вікіпедія

Немирів (селище): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 11:
| код КОАТУУ = 4625855900
| розташування =Yavoriv Raion.svg
| опис розташування = Немирів на мапі Яворівського р-н
| mapx = 115
| mapy = 45
| засноване =
| перша згадка = {{Дата з віком|1580}}
| населення = {{збільшеннязменшення}}20021 989 (01.01.20142017)<ref name="стат">[http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/20132017/sbzb/06_1306/sb_nnas_2012zb_chnn_0117pdf.zip ДержавнийДержавна комітетслужба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 20132017 року, Київ-2013 (pdf)]</ref>
|площа = 1,74
| статус =[[1939]]
| магдебурзьке право =[[1581]]
| агломерація =
| щільність =11331 143
| поштовий індекс =[http://ukrpost.in.ua/ua/lvivska/nemiriv/7010 81013], [http://ukrpost.in.ua/ua/lvivska/nemiriv/7011 81014]
| телефонний код =3259
| висота =268
| ref-висота =
| водойма =річки [[Смердех]], Чернавка, Блех; оз. Магерівське
| координати = {{coord|50|6|7|N|23|26|16|E|scale:30000|display=inline,title}}
| lat_deg = 50 | lat_min = 6 | lat_sec = 7
Рядок 39 ⟶ 40:
| залізниця о =
| автошлях о =77
| адреса =81013, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, пл. Ринок, 1, тел. 03(259)2757427566
| голова = Бесага Микола Іванович
}}
 
'''Неми́рів'''&nbsp;— [[селище міського типу]] у [[Яворівський район|Яворівському районі]] [[Львівська область|Львівської області]]. Розташований на річці [[Смердих]] (південний захід українського [[Розточчя]]), за 22&nbsp;км на південий захід від міста [[Рава-Руська]] та за 20&nbsp;км на північ від районного центру м. [[Яворів]]. 3,5 тис. жителів ([[1996]]&nbsp;р.), 1,9 тис. за даними перепису 2001 року. Станом на 1 січня 20142017 року за статистикою&nbsp;— 20021989 людинилюдей.<ref name="стат"/>
 
Відомий з [[1580]]&nbsp;р. У селищі розташовані заводи будівельних матеріалів. За 3&nbsp;км на захід&nbsp;— однойменний бальнеологічний курорт [[Немирів (санаторій)|санаторій «Немирів»]], який діє з [[1814]]&nbsp;р. біля сірководневих джерел. За 10&nbsp;км на захід розміщений пункт пропуску [[Пункт пропуску Будомєж-Грушів|Будомєж-Грушів]] на кордоні з [[Польща|Польщею]].
 
== Географія ==
Розташоване на висоті 268 м над рівнем моря на межі [[Розточчя]] і [[Надсяння|Надсянської]] низовини біля річки [[Смердих]].
 
На схід від Немирова донедавна існувало багато історичних місцевостей (Тростянець, Курники, Парипси, Щирець&nbsp;— садиба Крузунштернів). Припинили вони своє існування після утворення одного з найбільших у Європі військових полігонів&nbsp;— [[Яворівський військовий полігон|Яворівського військового полігону]].
 
Рядок 65 ⟶ 68:
У середині XVII століття у Немирові сталася велика пожежа. Раніше, в [[1629]] році, його спустошили татари.
 
Однією з найсумніших, однак, для історії міста, як і для історії Речі Посполитої, стався татарський наїзд 1672 року. З цією подією зв'язана постать [[Ян III Собеський|Яна Собеського]], тодішнього великого коронного маршала і великого коронного гетьмана. У перших днях славного походу на татарські загони, 7 жовтня згаданого року, дійшло до головної [[Битва під Немировом (1672)|сутички під Немировом.]] Польські війська під командуванням гетьмана Собеського обійшли збоку і розгромили головні сили татар нурадина Азамета Герая&nbsp;— сина кримського хана. Однак найважливішим було звільнення ясиру&nbsp;— кільканадцять тисяч полонених, зібраних в татарському таборі на немирівських полях, які були жителями поселень, розкиданих по всій території [[Надсяння]]. Здобуто при цьому багату здобич і взято до неволі багато військовополонених, інколи значних мурів. У битві відзначилося багато вояків, пізніше вірних соратників гетьмана і короля Яна III. Поміж них були: Анджей Моджейовський&nbsp;— власник ближніх [[Гміна Великі Очі|Великих Очей]] і [[Миколай-Єронім Сенявський|Миколай Сенявський]]&nbsp;— спадкоємець Олешичів.
 
Пам'ять про перемогу Яна Собeського міцно вкорінилася в місцевій традиції. Згідно з переказами, на могилі полеглих тоді солдатів, а мабуть також вбитих татарами невільників з ясиру, на південному краю міста поставлено колону з фігурою Зажуреного Ісуса Христа (XVIII/XIX&nbsp;ст.). Згідно з іншим переказам, колону встановили в [[1872]] році, на згадку 200-ї річниці немирівської битви. Ще інші джерела зовсім не пов'язують її історії з перемогою Собеського. Існує легенда про святого Марка, який ходив взимку по Немирову і просив мешканців, щоб прийняли його під свій дах. Ніхто однак не згодився і святий замерз. На місці, де знайдено його тіло, згодом поставили монумент, який називають «колоною святого Марка». Щоправда, статуя на колоні все ж є фігурою Сина Божого (такі фігури характерні для Лемківщини та Балтійський країн). Перекази, що так відрізняються одні від одних, підкреслюють тільки привабливість цього пам'ятника.
[[Файл:Немирів, 200 років Віденській Битві.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Пам'ятний знак на честь 200-ї річниці [[Віденська битва|Віденської битви]] (1883)]]
 
Битву під Немировом, яка була однією з декількох найважливіших перемог, що проклали Яну Собеському дорогу до трону, увіковічнено в [[1883]] році (двохсота річниця перемоги над татарами під Віднем). На площі немирівського ринку мешканці поставили пам'ятник у формі обеліска. На його постаменті поміщено дошку з написом: «ЯН Собєський / У ТОЙ ЧАС МАРШАЛ І ГЕТЬМАН В. КОР. / переслідуючи татар, плюндруючих руські землі в р. 1672, розбив числ. 7. жовтня на немирівських полях / великий татарський загін і звільнив / з ясиру 12 000 шляхти і волостян, дітей і жінок. ВШАНОВУЮЧИ ПАМ'ЯТЬ НИЩІВНИКА ІСЛАМУ / в ДВОХСОТУ РІЧНИЦЮ ПЕРЕМОГИ ВІДНЯ / МІСТО НЕМИРІВ ЦЮ ДОШКУ ПОМІСТИЛО / 12. ВЕРЕСНЯ 1883».
 
Рядок 75 ⟶ 78:
З проголошенням [[ЗУНР]] у Немирові владу від австрійців перебрали українці: о. [[Кипріян Іван|Іван Кипріян і старши]]́на Василь Каліцінський.<ref>Микола Литвин. Уроки Першолистопадового чину 1918&nbsp;р.&nbsp;— С. 3.</ref>
 
У [[1940]]-[[1957]]&nbsp;рр. (за винятком [[1941]]-[[1944]] рр) селище було центром [[Немирівський район (Львівська область)|Немирівського району]]. У 1957 році його ліквідовано і територію приєднано до [[Рава-Руський район|Рава-Руського району]].
 
З 1932 року по сьогодні Немирів належить до [[Яворівський район|Яворівського району]].
Рядок 88 ⟶ 91:
 
== Релігія ==
===; Православні ===
Православна церква Зіслання Святого Духа була збудована міщанами ще перед офіційним заснуванням міста, в [[1557]] р. Розташована у так званому Великому Передмісті. [[1 січня]] [[1669]] року Вікторин Стадницький видав привілей,який гарантував немирівським православним священикам і вірним усілякі права в сфері релігійних свобод. В [[1687]] р., на місці зруйнованого попереднього, збудовано новий дерев'яний храм.
 
Сьогодні у Немирові діє громада Української Православної Церкви Київського патріархату. Настоятель прот. Любомир Сироїд (з 1987 по 90-ті рр. ХХ у храмі Зіслання Святого Духа, від 90-х рр. ХХ ст. до 2005 у тимчасовій каплиці, з 205 р. у храмі Димитрія Солунського), помічник - ієрей Роман Сироїд
 
===; Католики східного обряду ===
Від 1691&nbsp;р. розпочала свою діяльність унійна парафія в Немирові.
 
Рядок 100 ⟶ 103:
У ХІХ столітті парафія належала до Любачівського деканату, а пізніше [[Немирівський деканат|Немирівського]]&nbsp;— у межах [[Перемишльська єпархія|Перемиської єпархії]]. В даний час вона знову є осередком деканату у складі [[Львівська архієпархія УГКЦ|Львівської Архиєпархії, Української Греко-Католицької Церкви]].
 
===; Католики західного обряду ===
Найстаршою пам'яткою міста, яка «знає» часи Собеського, був збудований в [[1640]] році мурований [[костел Святої Трійці (Немирів)|костел Святої Трійці]]. [[Фундуш|Фундував]] його [[Ян Стадніцький]]&nbsp;— [[нове Місто|новоміський]] староста, власник міста. Декілька років раніше, в [[1636]] році, цей сам власник доречним документом укріпив існування латинської парафії, що існувала приблизно з [[1530]] року, або навіть з кінця XV століття. Нова святиня, поставлена на місці більш раннього дерев'яного костелу, витримана в скромному стилі пізнього ренесансу. У [[1643]] році Єва Стадницька виставила привілей для братства Матері Божої Параманної. Культ Богоматері Параманної був завжди присутній в немирівському костелі. Свідчать про те і престольні свята, що відбуваються щорічно 16 липня. Черговий важливий для святині привілей видали Вікторин і Тереза Стадницькі в [[1680]] році. З самого початку немирівська римо-католицька парафія була в юрисдикції [[Львівська архідієцезія|Львівської архидієцезії]]. Додатково, з кінця XVIII до 40-х років XX століття, належала до любачівського деканату.
 
Після [[Друга світова війна|II Світової війни]] після депортації польського населення, костел перетворено на склад, що призвело до його часткової руйнації. Після повернення вірним (на початку 90-х років XX століття), зусиллям місцевих поляків, костел було відновлено.
Рядок 111 ⟶ 114:
У 2011 році образ був реставрований львівськими майстрами.
 
===; Християни-протестанти ===
Громада п`ятидесятників діє з початку 90-х років XX століття, має власний Дім молитви.
 
===; Юдаїзм ===
Винятковим акцентом в масштабі цілого регіону є наявність в Немирові трьох [[синагога|синагог]], з яких найстарша походить з кінця XVIII століття, а наймолодша з перелому XIX і XX століть.
 
Рядок 142 ⟶ 145:
 
== Посилання ==
{{Портал|Галичина}}▼
{{Commons category|Nemyriv (Lviv Oblast)}}
▲{{Портал|Галичина}}
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=06.07.2008&rf7571=21501 Офіційна інформація]
* [http://www.ua.sobieski.lubaczow.com.pl/szlak_niemirowski/niemirow Шлях Немирівський → Немирів] ''Програма польського розвиткового співробітництва''
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Немирів_(селище)