Еретрія: відмінності між версіями

=== «Місто гребців» ===

 

Перше поселення, яке можна вважати попередником Еретрії, виникло приблизно у [[3000 до н. е.|3000 році до н. е.]] — посеред родючою долини поруч із нинішнім містом. Згодом, щоправда, поселенцям довелося перебратися на пагорб, де в подальшому знаходився міський акрополь. За [[Ахейська Греція|мікенських часів]] поселення було вже доволі значним. Згадується Еретрія і в «[[Іліада|Іліаді]]». Зазвичай її назва вивидиться з {{lang-el|ἐρέτης}} — гребець, що свідчить про те, що принаймні з гомерівських часів мешканці міста займалися [[мореплавство]]м.

 

Біля [[825 до н. е.|825 року до н. е]] внаслідок великої пожежі еретрійці змушені були залишити свої домівки і перенести місто трохи ближче до виходу з [[Евбейська затока|Евбейської затоки]]. Можливо, поселення зростало й за рахунок переселенців із сусіднього [[Лефканді]], розміри якого в цей час за археологічними даними зменшувалися. Довгий час, однак, Еретрія не мала організованої міської структури і швидше нагадувала сукупність окремих поселень із власними [[некрополь|некрополями]], між якими залишалися порожні ділянки території.

 

Про царську владу в Еретрії письмових повідомлень не залишилося, що може свідчити про її дуже раннє скасування. Археологічним підтвердженням того, що колись містом керували царі, можна вважати знайдений у західній частині Еретерії [[героон]] — поховання якоїсь важливої особи, оточене кількома похованнями його ближчих родичів і окреслене трикутником із кам'яних плит. З часом це поховання перетворилося на загальноміське святилище.

 

З початку VIII століття до н. е. царської влади в Еретерії вже не було. Колись відокремлені поселення поступово злилися між собою. Родові еліти окремих громад переплелися між собою і зрештою перетворился на міську [[аристократія|аристократію]] — так званих «[[вершники|вершників]]» ({{lang-el|ἱππεύς}}). Саме гіппеї зосередили в своїх руках владу над Еретрією. Страбон стверджує, що еретрійське військо нараховувало 300 кіннотників і 60 колісниць, спорядити які в тодішніх умовах було під силу лише представникам родової знаті.

 

Релігійним центром об'єднаної громади стало святилище [[Аполлон]]а Лавроносного (Дафнефора), що знаходилося приблизно у центрі міської території. Перший храм, збудований в цьому місці близько [[750 до н. е.|750 року до н. е.]] мав закруглену ([[абсида|абсидну]]) форму, притаманну святилищам ранньої архаїчної доби. Знайдені на його місці уламки посуду свідчать про практику спільних учт — релігійних церемоній, що об'єднували усіх громадян полісу. Поруч було збудоване інше святилище — в церемоніях, які відбувалися у ньому, участь брали й жінки.

 

=== Боротьба за першість ===

 

Еретрія однією з перших в Греції почала створювати власні колонії. Найдавнішими з них можна [[Пітекуси]] в [[Італія|Італії]], що були «виведені» спільно з халкідянами приблизно у другій чверті VIII століття до н. е. Вірогідно, еретрійці брали участь і в заснуванні [[Аль-Міна|Посейдонії (Аль-Міни)]] у [[Сирія|Сирії]]. Окремо від халкідян була заснована колонія на [[Керкіра (місто)|Керкирі]], однак звідти переселенців у [[730 до н. е.|730 р. до н. е.]] витіснили [[Коринф|коринфяни]]. Приймати додому колоністів метрополія відмовилася, тому вони розселилися в [[Орік]]у і [[Абантида|Абантиді]] (в [[Іллірія|Іллірії]]) та [[Метона|Метоні]] у [[Халкідіки|Халкідіці]]. В тому ж році еретрійці заснували [[Менда|Менду]]. Однак це призвело до конфлікту з давнім партнером — [[Халкіда|Халкідою]].

 

У [[Лелантська війна|Лелантській війні]] Еретрії довелося воювати і з Халкідою, і з Коринфом одночасно. І хоча саму Еретрію підтримали її власні колонії, [[Мілет]], [[Мегари]], [[Егіна]] і [[Аргос]], хід війни загалом складався не на її користь. Приблизно у [[680 до н. е.|680 р. до н. е.]] еретрійці змушені були збудувати навколо міста потужні мури (принагідно врегулювавши рух річки, що постійно загрожувала житлам містян несподіваними повенями). Одночасно на місці першого святилища Аполлона Лавроносного звели так званий «сто-кроковий храм» ([[гекатомпедон]]).

 

Та зрештою халкидянам та їхнім союзникам вдалося виснажити еретрійців у дрібних сутичках, зруйнувати їхні опорні пункти на [[Андрос]]і і на самій [[Лелантська рівнина|Лелантській рівнині]] і врешті решт завдати рішучого удару на їхній же території. Зазнавши загальної поразки, Еретрія втратила свої володіння у [[Беотія|Беотії]] і на [[Кіклади|Кікладах]], найродючіші землі на Евбеї і поступилася лідерством в Егеїді своєму союзнику [[Мілет]]у. Щоправда, на відміну від переможців-халкідян еретрійці продовжували активну колонізаційну політику, зосередившись насамперед на [[Фракія|фракійському]] узбережжі.

 

=== Тиранія Діагора і встановлення демократії ===

Загостренням внутрішніх протиріч і посиленням конкуренції між представниками аристократії скористався [[Діагор_Еретрійський|Діагор]], який невдовзі після Лелантської війни встановив в Еретрії [[тиранія|тиранію]]. Діагор товаришував, а можливо й був побратимом [[спарта]]нського царя [[Клеомен]]а і це значною мірою зміцнювало його владу.

 

 

Але якими б не були наміри Діагора, усі ці заходи лише підточували його владу. Чим заможнішими і впевненішими у своїх силах ставали еретрійці, тим меншої була їхня зацікавленість у існуванні тиранії. Зрештою громадяни повстали і вигнали Діагора з міста. Всю владу в Еретрії перебрали на себе народні збори. В нагоді ставі новий територіальний поділ громади (можливо, що й запровадили його насправді самі демагоги, а не Діагор). Від кожної філи тепер обирали по одному посадовцю — так званому [[епіменівонт]]у. Епіменівонти готували рішення для міської ради, а рада ставила їх на голосування на народних зборах.

 

демі час від часу відбувалися загальні збори громадян, які до нього належали, — демотів. Вони ухвалювали постанови щодо поточного життя дема та обирали власних посадовців — демархів.

 

 

=== Еретрійська талассократія ===

 

 

Під час [[Іонійське повстання|Іонійського повстання (500&nbsp;— 494&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.]] еретрійці підтримали мілетян та їхніх союзників. Але надана допомога була незначною і більшу частину експедиційного корпусу складали їхні спільники&nbsp;— афіняни. До того ж після перших же важких поразок вояки були відкликані додому. Тим не менше Дарій I вирішив покарати Еретрію. У [[490 до н.е.|490&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] він спрямував до Евбеї щонайменше з трьохсот трієр під командуванням [[Датіс]]а та [[Артаферн]]а. Після тижневої облоги&nbsp;— завдяки зраді двох місцевих аристократів&nbsp;— перси здобули та зруйнували місто. Усіх його мешканців, які не полягли в бою, вивезли на схід, а саму Еретрію зрівняли з землею<ref>Мустафін О.&nbsp;Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.49-52</ref>.

 

=== Відродження і занепад ===

 

Після перемоги над персами біля Саламіну Еретрію відновили і відбудували. 600 еретрійських [[гопліти|гоплітів]] брали участь у [[Платеї|битві при Платеях]]. Місто приєдналося до [[Делоський союз|Делоського союзу]]. Проте у [[446 до н. е.|446&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] разом з іншими евбейськими громадами повстає проти афінської [[гегемонія|гегемонії]]. Придушення постання повернуло Еретрію до лав союзників Афін, але невдоволення продовжувало жевріти. Після перемоги спартанців у [[битва під Еретрією|битві під Еретрією]] ([[414 до н. е.|414&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]]), евбейці приєдналися до переможців. Через чотири роки острів повернувся під контроль Афін, які розглядали його як «ближчу житницю». У [[349 до н. е.|349&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] еретрійці здобувають незалежність, у [[343 до н. е.|343&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] потрапляють під контроль [[Стародавня Македонія|Македонії]], у [[341 до н. е.|341]]-[[338 до н. е.|338&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.]] востаннє перебувають під владою Афін. Після [[Херонея|поразки під Херонеєю]] місто остаточно опиняється під македонською владою.

 

За елліністичних часів Еретрія&nbsp; була більше відома як батьківщина філософа [[Менедем]]а, який заснував тут свою [[Елідо-еретрійська школа|філософську школу]].