[[Файл:Aurore australe - Aurora australis.jpg|праворуч|thumb|250px|[[Полярне сяйво]] переважно викликане енергією електронів, що проникають до атмосфери]]
Німецький фізик [[ИоганнЙоганн Гітторф]] вивчав електричні явища у розрідженому газі: у 1869 році він помітив свічення навколо катода, що стає яскравішим при зменшенні тиску. У 1870х, [[Вільям Крукс]] повторив цей дослід з трубкою, що містила високий вакуум, і показав, що агент, що викликає свічення, рухається від аноду до катоду, а з допомогою магнітних полів ним можна керувати. Це явище отримало назву "[[катодні промені]]". Аналіз того, як саме магнітне поле впливає на них, показало, що цей агент має негативний заряд.<ref>[https://books.google.fr/books?id=aJZVQnqcwv4C&pg=PA221&redir_esc=y&hl=uk#v=onepage&q&f=false]{{ref-en}}</ref> У 1879 році було запропоноване пояснення цього ефекту, що полягало в тому, що існує "четвертий стан матерії", частинки якого мають електричний заряд, випускаються анодом, і світяться, вдаряючись об позитивні частинки, що виходять з катода.<ref>[http://bibliograph.com.ua/100otkr/30.htm]</ref>. Пізніше було показано, що ці промені можуть проходити крізь стінки катоду, а тому не є звичайною матерією.
Термін ''електрон'' запровадив у [[1894]] році [[Джордж Стоні|Джордж Джонстоун Стоуні]]. Він ще в [[1874]] році вперше сформулював ідею про те, що катодні промені складаються із заряджених частинок.
