Відмінності між версіями «Тимчасовий уряд Албанії»

м (→‎Історія: replaced: в якості → як за допомогою AWB)
 
== Історія ==
28 листопада 1912 року [[загальноалбанський конгрес]] у [[Вльора|Вльорі]] прийняв [[декларація незалежності Албанії|декларацію Незалежності Албанії]] і сформував тимчасовий уряд на чолі з [[Ісмаїл Кемалі|Ісмаїлом Кемалі]]. Кемалі хотів скластиутворити кабінет з представників знаті і колишніх чиновників османської адміністрації, розраховуючи, що такі люди зможуть розташуватиздобути до себеприхильність як великівеликих державидержав, так і [[Османська імперія|ОсманськуОсманської імперіюімперії]], але делегати його не підтримали, і склад уряду піддавсябув переглядупереглянутий. У підсумку вдо нього увійшло вісім міністрів. І.Кемалі зайнявпосів за сумісництвом пост міністра закордонних справ, його заступником по кабінету став католицький священик [[Нікола Качоррі]], а [[Луїдь Гуракучі]] зайнявотримав посаду міністра освіти. Сфера юрисдикції Тимчасового уряду крім Вльори поширювалася на міста [[Люшня]], [[Фієр]], [[Берат]] і [[Гірокастра]].
 
3 грудня 1912 Османська імперія підписала умови перемир'я з Болгарією, Сербією і Чорногорією, і почала роботу [[Лондонська Конференція послів]], яка повинна була продиктувати представникам воюючих сторін умови миру і виробити план розділу колишніх османських володінь в Європі; албанське питання знаходивсяперебувало в центрі уваги конференції. 29 червня 1913 Конференція послів ухвалила рішення про статус албанської держави, що створювалась:: вона мала стати автономним суверенним спадковим князівством. Контроль за цивільною адміністрацією іта фінансами покладалися на Міжнародну контрольну комісію, складенущо складалася з представників шести держав-гарантів і одного делегата від Албанії.
 
Уряд Ісмаїла Кемалі вважався великими державами лише одним з існуючих локальних урядів; всі його спроби за підтримки [[Рим]]у і [[Відень|Відня]] домогтися визнання як основного не увінчалися успіхом. Проте хоч його й не визнавали де-юре, з ним доводилося рахуватися де-факто. Влітку 1913 Тимчасовому уряду вдалося заручитися підтримкою північних гірських районів Албанії, а влітку Була зроблена спроба залучити на свій бік великого землевласника з Центральної Албанії [[Есад-паша Топтані|Ессада Топтані]]. Той погодився зайняти пост міністра внутрішніх справ, але повернувся до себе в [[Дуррес]] для формування нібито урядової жандармерії.
351

редагування