Сюзанн Ленглен: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 92:
Натомість Ланглен вирішила піти зі змагального тенісу й відкрити тенісну школу в Парижі, спорядити яку допоміг їй, зокрема грошима, її коханець Жан Тійє. Школа, розташована поряд зі Стад-Ролан-Гаррос, поступово виросла й в 1936-му була визнана центром підготовки тенісистів Французької федерації тенісу. Упродовж цих років Ланглен написала кілька книг, присвячених тенісу.
 
Ланглен сильно критикували за рішення перейти в професіонали, а Всеанглійський клуб у Вімблдоні навіть позбавив її почесного членства.Сама Ланглен описувала своє рішення як «утечу від рабства». У програмці турне вона писала: «Дванадцять років я була чемпіонкою і заробила для тенісу мільйони, а ще й платила тисячі франків вхідних внесків, щоб мені було дощзовлено це зробити... За свою кар'єру я натрудилася так як будь-яка людина, чоловік чи жінка, трудяться на будь-якій роботі. І я не заробила й 5 тисяч доларів, і жодного цента завдяки свої спеціальності, науці
мого життя - тенісу... Мені двадцять сім, і я не багата – чи не час мені розпочати іншу кар'єру, покинувши ту, в якій люди називають мене генієм?
Чи усміхнутися пер пективі реальної бідності й продовжувати заробляти статки – для кого?»
<!---
As for the amateur tennis system, Lenglen said, "Under these absurd and antiquated amateur rulings, only a wealthy person can compete, and the fact of the matter is that only wealthy people ''do'' compete. Is that fair? Does it advance the sport? Does it make tennis more popular – or does it tend to suppress and hinder an enormous amount of tennis talent lying dormant in the bodies of young men and women whose names are not in the social register?"<ref>{{cite book |author=[[Billie Jean King]] with Cynthia Starr |title=We Have Come a Long Way: The Story of Women's Tennis |publisher=McGraw-Hill |location=New York |year=1988 |pages= 40–41|isbn=0-07-034625-9 |oclc= |doi=}}</ref>