Відмінності між версіями «Рівненська обласна рада»

нема опису редагування
У квітні 1918 р. губернські земські управи об'єдналися у Всеукраїнський союз земств. На чолі управи союзу став Симон Петлюра. Через уже згаданий конфлікт земств із гетьманським урядом 27 липня ув'язнено С. Петлюру. Гетьманська влада вважала склад земств невідповідним часу та завданням і розробила закон про вибори до органів місцевого самоуправління. У ньому передбачалась низка обмежень прав громадян, повернення куріальної системи.
 
Земське самоуправління на Рівненщині, незважаючи напопри складну військово-політичну ситуацію в Україні, намагалося усіма можливими засобами нормалізувати економічну ситуацію. Зокрема, через відсутність достатньої кількості українських банкнот, низка міських та повітових управ краю прийняла рішення про випуск локальних грошевих знаків. Такі були випущені в обіг у 1919 р. у Рівному (міська управа, повітове земство), Острозі (міська управа) та Корці (міська управа).
 
Кількамісячне існування радянської влади на Рівненщині помічене особливостями щодо місцевого самоврядування. Оскільки більшовики не мали переваги у земствах, то, відразу ж після приходу до влади в Росії у 1917 р., вони розпустили ці органи. Їх місце посіли контрольовані ради. Тому, більшовики, перебуваючи на Рівненщині у 1919 р. і 1920 р., спирались на новостворені ради.
На рівні воєводства самоуправління на Волині не існувало. Варшава не бажала розвитку самоврядування на територіях, де більшість складали українці. Лише у 1928 р. створено ерзац-сеймик — Волинська воєводська рада. До її складу входили по одному представнику від повіту та виділеного міста. Вже на початку наступного року розпочав роботу волинський воєводський виділ. Однак, до справжнього крайового самоуправління не дійшло. Поляки мотивували це тим, що на Волині не було традицій самоврядування.
 
Однією з форм впливу волинян на загальнодержавне та воєводське політичне життя була участь у парламентських виборах. Незважаючи наПопри складну систему висунення кандидатів, фальсифікації, інтереси краю у сеймі та сенаті представляли українські посли і сенатори. До числа найактивніших належали Степан Скрипник, Петро Певний, Михайло Тележинський, Сергій Тимошенко, отець Мартин Волков, Микита Бура, Микола Маслов, Володимир Онуфрійчук та інші.
 
=== Створення та діяльність ===
20 061

редагування