Пісоцький Анатолій Андрійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 29:
У 1923—1924 роках очолював статистичний відділ Українбанку. Після постанови Комуністичного Інтернаціоналу про розпуск УКП (24 грудня 1924) разом з іншими членами ЦК УКП приєднався до КП(б)У. Був однодумцем [[Скрипник Микола Олексійович|Миколи Скрипника]] і, головно, інтерпретатором його теорії й політики українізації; разом з ним був противником «[[Шумський Олександр Якович|шумськізму]]» і гостро критикував [[Волобуєв Михайло Симонович|Михайла Волобуєва]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], [[Хвильовий Микола|Миколу Хвильового]].
 
Із 1925 року працював завідувачем сектору соціально-економічної літератури Державного видавництва України. У 1928—1930 роках — головний редактор — заступник голови правління Державного видавництва України (ДВУ). З 1930 року — голова правління Державного видавництва України (ДВУ). Одночасно — член кафедри національного питання [[Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських інститутів|ВУАМЛІН]], професор Українського інституту марксизму-ленінізму, науковий співробітник [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту імені Тараса Шевченка]], член редколегії часопису «Більшовик України».
 
Виступав як марксистський публіцист, зокрема, 1924 в часописі «Червоний шлях» надрукував розвідку «Як Грушевський “виправляє” Енгельса» із критикою праці Михайла Грушевського «Початки громадянства (генетична соціологія)» (1921). Був одним із критиків праці Волобуєва «До проблеми української економіки», створюючи цьому дослідженню імідж «економічної платформи українського націоналізму». Був призначений членом комісії політбюро ЦК КП(б)У з редагування українського перекладу творів Леніна. Спільно з Щербаненком редагував перший український переклад 1-го тому [[Карл Маркс|Марксового]] «Капіталу» (вийшов 1927 року).