Відмінності між версіями «Детермінатив»

доповнення
(доповнення, оформлення)
(доповнення)
 
== Писемність ==
'''Детермінати́вДетермінатив''', також '''таксограма''' або '''семаграма''' — [[ідеограма]], що служить для означення граматичних категорій слів у [[Логографічне письмо|логографічнім письмі]]. Не має фонетичного відповідника в слові, для запису якого слугує і в мові взагалі. Протиставляється фонетику[[фонетик]]у — знаку, що має матеріальний відповідник у мові (тобто ієрогліфу[[ієрогліф]]у у вузькому сенсі). Термін «детер­миінаміна­тив» уперше запропанував [[Жан-Франсуа Шампольйон|Ж. Ф. Шампольйон]].
 
Первісно детермінативи були допоміжними знаками для розрізнення омонімів[[омонім]]ів (або омографів[[омограф]]ів), згодом перетворився на знак-класифікатор, що вказує на понятійну групу, приналежність до певної семантичної категорії слів.
 
Позиція детермінатива до фонетика може бути різною. У клинопису[[клинопис]]у від стоїть перед фонетиком, у єгипетському письмі — після нього, у китайській ієрогліфіці може входити до складу одного ієрогліфа.
 
== Морфологія ==
'''Детермінатив''' — елемент неясного походження і неясного значення, що приєднується до неразкладаної частини слова (зазвичай до кореня). Термін «детермінатив» у цьому значенні впроводжений Г. Курціусом, поширений переважно в індоєвропеїстиці.
 
Прикладами одного індоєвропейського кореня (''*trems‑'') з різними детермінативами є {{lang-la|trepidus}} («боязливий»), ''tremo'' («дрижу») і {{lang-uk|трепет, труситися}}. Більшість детермінативів — одноелементні консонантні поширювачі (формативи), але з огляду на ларингальне тлумачення праіндоєвропейського мовного стану до них можна віднести і тематичні голосні ''*‑e‑, *‑o‑''.
 
 
Детермінатив виконує в слові як словотворчу, так і словозмінну функцію. На відміну від суфіксів, детермінативи не беруть участь в аблаутних чергуваннях.
 
== Див. також ==
* [[Клинопис]]
 
== Джерела ==
{{stub}}