Ядерний реактор: відмінності між версіями

Теоретичну групу [[Німецька ядерна програма|«Урановий проект»]] [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]], працюючу в [[Товариство кайзера Вільгельма|Суспільстві кайзера Вільгельма]], очолював [[Карл Фрідріх фон Вайцзеккер|Вайцзеккер]], але лише формально. Фактичним лідером став [[Вернер Гейзенберг|Гейзенберг]], що розробляє теоретичні основи ланцюгової реакції, Вайцзеккер жз групою учасників зосередився на створенні «уранової машини»&nbsp;— першого реактора. Пізньою весною 1940 року один з учених групи&nbsp;— Хартек&nbsp;— провів першийперше досвіддослідження зі спробою створення ланцюгової реакції, використовуючи оксид урану і твердий графітовий сповільнювач. Однак наявного подільного матеріалу не вистачило для досягнення цієї мети. У 1941 році в [[Лейпцизький університет|Лейпцігському університеті]] учасником групи Гейзенберга Депелем був побудований стенд з важководневим сповільнювачем, в експериментах на якому до травня 1942 року вдалося досягти виробництва нейтронів у кількості, що перевищує їх поглинання. Повноцінної ланцюгової реакції німецьким вченим вдалося досягти в лютому 1945 року в експерименті, проведеному в гірничій виробці поблизу [[Гайгерлох|Хайгерлоха]]. Однак через кілька тижнів ядерна програма Німеччини припинила існування<ref>{{Cite web|url=http://www.mpiwg-berlin.mpg.de/Preprints/P203.PDF|title=Werner Heisenberg and the German Uranium Project|last=Horst Kant|date=2002|website=Preprint 203|publisher=[[:en:Max Planck Institute for the History of Science|Max Planck Institute for the History of Science]]|archiveurl=http://www.webcitation.org/6831noLVf|archivedate=2012-05-30|accessdate=2012-02-10}}</ref><ref>{{книга

[[Ланцюгова ядерна реакція|Ланцюгова реакція поділу ядер]] (коротко&nbsp;— ланцюгова реакція) була вперше здійснена в грудні 1942 року. Група фізиків Чиказького університету, очолювана [[ Е.Енріко Фермі]], створила перший ву світі ядерний реактор, названий «<nowiki/>[[Чиказька дровітня-1|Чиказькою дровітнею]]<nowiki/>» (Chicago Pile-1, CP-1). Він складався з графітових блоків, між якими були розташовані кулі з природного урану і його [[Оксид урану(IV)|діоксиду]]. [[Швидкі нейтрони]], що з'являються після поділу ядер [[Уран-235|235U]], сповільнювалися графітом до теплових енергій, а потім викликали нові ділення ядер. Реактори, подібні СР-1, в яких основна частка поділів відбувається під дією теплових [[Нейтрон|нейтронів]], називають [[Реактор на теплових нейтронах|реакторами на теплових нейтронах]]. До їх складу входить дуже багато [[Сповільнювач нейтронів|сповільнювача]] в порівнянні з ядерним паливом.

В [[СРСР]] теоретичні та експериментальні дослідження особливостей пуску, роботи і контролю реакторів були проведені групою фізиків і інженерів під керівництвом академіка [[Курчатов Ігор Васильович| І.&nbsp;В.&nbsp;Курчатова]]. Перший радянський реактор [[Ф-1 (реактор)|Ф-1]] був побудований в [[Курчатовський інститут|Лабораторії №&nbsp;2 АН СРСР]] ([[Москва]]). Цей реактор виведено в критичний стан [[25 грудня]] [[1946]] року. Реактор Ф-1 був набраний з графітових блоків і мав форму кулі діаметром приблизно 7,5&nbsp;м. У центральній частині кулі діаметром 6&nbsp;м по отворах в графітових блоках розміщені уранові стрижні. Реактор Ф-1, як і реактор CP-1, не мав системи охолодження, тому працював на дуже малих рівнях потужності. Результати досліджень на реакторі Ф-1 стали основою проектів більш складних за конструкцією промислових реакторів. У [[1948]] році введено в дію реактор И-1 (за іншими даними він називався А-1) з виробництва [[Плутоній|плутонію]], а [[27 червня]] [[1954]] року набула в дію [[Обнінська АЕС|перша ву світі атомна електростанція]] з електричною потужністю 5 МВт в м. [[Обнінськ]].