Вікіпедія

Бібліографія в Україні: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SimondR (обговорення | внесок)
7428 редагувань
м правопис
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 2:
 
== Історія ==
Витоки української бібліографії, яка вже сформувалася як наука, сягають 50[[1850 у літературі|1850-х рр. [[XIX]] ст., адже саме в цей час з'являються персональні покажчики творів українських [[письменник]]ів. Бібліографія стає складовою літературознавчої науки.▼
 
Перші зразки бібліографічних оглядів спостерігаємо у [[Костомаров Микола Іванович|М. Костомарова]], [[Михайло Максимович|М. Максимовича]], [[Франко Іван Якович|І. Франка]]. У становленні української бібліографії важливу роль відігравали альманах «[[Рада (альманах)|Рада]]», журнали «[[ЖиттєЖитє і слов]]о», «[[Основа (журнал)|Основа]]» та ін.▼
▲Витоки української бібліографії, яка вже сформувалася як наука, сягають 50-х рр. [[XIX]] ст. адже саме в цей час з'являються персональні покажчики творів українських [[письменник]]ів. Бібліографія стає складовою літературознавчої науки.
 
НаПісля поч. ХХ ст.1917 починається період радянського бібліографознавства. Саме в цей час бібліографія утверджується остаточно як наука, створюються державні організації, інститути й установи, що працюють у цьому напрямку.▼
▲Перші зразки бібліографічних оглядів спостерігаємо у [[Костомаров Микола Іванович|М. Костомарова]], [[Михайло Максимович|М. Максимовича]], [[Франко Іван Якович|І. Франка]]. У становленні української бібліографії важливу роль відігравали альманах «[[Рада (альманах)|Рада]]», журнали «[[Життє і слов]]о», «[[Основа (журнал)|Основа]]» та ін.
 
▲На поч. ХХ ст. починається період радянського бібліографознавства. Саме в цей час бібліографія утверджується остаточно як наука, створюються державні організації, інститути й установи, що працюють у цьому напрямку.
Від утворення Центральної Ради у [[1917 рік|1917 році]] починається новий етап бібліографії. У вересні починає виходити фаховий журнал «[[Книгар (часопис)|Книгар]]», який містив поточну бібліографію, а також елементи з бібліографознавства. У січні 1918 р. Головоюголова радиРади народних міністрів Вінниченко ухваленопідписав закон про утворення головноїГоловної книжкової палати в Києві. Ця установа створювалася за зразком міжнародного бібліографічного інституту в Брюселі. Завданням Головної книжкової палати (ГКП) біло створено повної рестраціїї всієї поточної бібліографії в Україні (головою став [[Юрій Меженко|Ю. Меженко]]). Меженко визначив її головні засади і структуру. За його проектом ГКП ставала центром книжкового життя, зосереджувала і повністю керувала комплектуванням, розподілом, охороною книжкових багатств. ▼
Дещо окремо від «радянської» бібліографії розвивається українська. У 20-30-ті рр. плідно працюють такі відомі [[бібліограф]]и: М. Баб'як, М. Вальо, Л. Ільницька, Ю. Меженко та ін.▼
 
▲Від утворення Центральної Ради у [[1917 рік|1917 році]] починається новий етап бібліографії. У вересні починає виходити фаховий журнал «Книгар», який містив поточну бібліографію, а також елементи з бібліографознавства. У січні 1918 р. Головою ради народних міністрів Вінниченко ухвалено закон про утворення головної книжкової палати в Києві. Ця установа створювалася за зразком міжнародного бібліографічного інституту в Брюселі. Завданням Головної книжкової палати (ГКП) біло створено повної рестраціїї всієї поточної бібліографії в Україні (головою став [[Юрій Меженко|Ю. Меженко]]). Меженко визначив її головні засади і структуру. За його проектом ГКП ставала центром книжкового життя, зосереджувала і повністю керувала комплектуванням, розподілом, охороною книжкових багатств.
В ГПК утворювалися відділи:
1. Регістратури та книжкової літописі (для реєстрації поточного друку).
Рядок 15:
3. Книжковий фонд (збирати книжковий запас).
 
▲Дещо окремо від «радянської» бібліографії розвивається українська. У 201920-301930-ті рр. плідно працюють такі відомі [[бібліограф]]и: М. Баб'як, [[Вальо Марія Андріївна|М. Вальо]], Л. Ільницька, [[Меженко Юрій Олексійович|Ю. Меженко]] та ін.
До останнього часу не існувало ані повного репертуару української книги, ані національної бібліографії в повному її значенні, хоча концепції національної бібліографії розвивалися українськими бібліографами. Лише наприкінці 80-х років була відновлена теоретична розробка та розпочалося практичне створення національної бібліографії, репертуару української книги та документальної україніки. Серйозна активізація роботи розгорнулася у двох провідних українських академічних бібліотеках: у ЦНБ ім. В.І. Вернадського та ЦНБ ім. В. Стефаника АН УРСР, де проводилися спеціальні ради й робочі наради, відкрилися Меженковські читання. Ініціатором створення українського бібліографічного репертуару виступила [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського]] (НБУВ).▼
 
▲До останнього часу не існувало ані повного репертуару української книги, ані національної бібліографії в повному її значенні, хоча концепції національної бібліографії розвивалися українськими бібліографами. Лише наприкінці 80-х років була відновлена теоретична розробка та розпочалося практичне створення національної бібліографії, репертуару української книги та документальної україніки. Серйозна активізація роботи розгорнулася у двох провідних українських академічних бібліотеках: у ЦНБ[[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|НБ ім. В.І. Вернадського]] та ЦНБ[[ЛНБ ім. В. Стефаника|ЛНБ АНім. УРСРВ.Стефаника]], де проводилися спеціальні ради й робочі наради, відкрилися Меженковські читання. Ініціатором створення українського бібліографічного репертуару виступила [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського]] (НБУВ).
 
== Сучасний стан ==
 
Зі здобуттям Україною незалежності починається ще один етап розвитку бібліографії. Формуються нові стандарти, створюються нові інститути в цій галузі.
Нині бібліографічну діяльність проводить Книжкова палата України, яка в [[2001]] році видала двотомник «[[Універсальна десяткова класифікація]] (УДК)». Головними функціями Книжкової палати є держана реєстрація та централізована каталогізація усіх без винятку видів видань України; комплектування і зберігання повного і недоторканого фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань України; наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів тощо. Ці основні функції Книжкової палати визначає Стаття 27 Закону України «Про видавничу справу», прийнятого Верховною Радою України 5 червня 1997 р. № 318/972.
 
== Українські бібліографи ==
 
Серед провідних бібліографів нашого часу відомі такі науковці, як І. Вовченко, М. Глушко, О. Мелещенко, В. Патока, Б. Черняков.
 
== Література ==
 
* Василишин Д. В. Рекомендації зі складання й оформлення списку використаних джерел і літератури [Текст] / Д. В. Василишин, [[Василишин Олег Миколайович|О. М. Василишин]]. — Львів : [[Видавництво Української академії друкарства|Укр. акад. друкарства]], 2008. — 168 с. — ISBN 978-966-322-125-0
 
Рядок 40 ⟶ 39:
 
[[Категорія:Бібліографія]]
[[Категорія:ВидавничаУкраїнські справакниги]]
[[Категорія:Українська література]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бібліографія_в_Україні