Афон: відмінності між версіями

 

=== Козацькі та пізніші часи ===

 

У XVIII ст. знову було звернено особливу увагу на Афон, як на спокійне місце життя і чернечого подвигу. І на землях [[Монастир Пантократор|Пантократового монастиря]] постає суто український Скит святого пророка Іллі, або так званий [[Іллінський скит|Іллінський козачий чи запорізький]]. Цей скит заснований ієромонахом [[Паїсій Величковський|Паїсієм Величковським]] (1722—1794), уродженцем [[Полтава|Полтави]]. До Паїсія почали сходитися ченці, переважно українці, а й частково молдавани. На Афон потроху стали прибували емігранти, козаки з колишньої армії гетьмана [[Іван Мазепа|Мазепи]], бажаючи в молитві й подвигу дожити свого віку. Невдовзі Паїсій змушений був просити в Пантократового монастиря просторішого приміщення, — і йому віддали порожню келію св. пророка Іллі. Це було в [[1746]], і відтоді на Афоні постав [[Іллінський скит|Іллінський козачий український скит]]. Тут великий старець Паїсій переклав з грецької «[[Добротолюбіє]]» та твори засновників християнської аскези.