Відмінності між версіями «Лютий-Лютенко Іван Макарович»

нема опису редагування
{{Особа
 
| ім'я = Іван Макарович Лютий-Лютенко
'''Лю́тий-Люте́нко Іва́н Мака́рович''' (псевдо ''Іван Ґонта''), ([[24 червня]] [[1897]] р., Капустянське лісництво біля с. Товмач Звенигородського пов. Київської губ. – [[19 березня]] [[1989]], США). — Військовий та громадський діяч, підприємець, меценат; старшина Запорізькій дивізії, повстанський отаман [[Холодноярська республіка|Холодного Яру]] (1919 – 1922); військові звання – сотник [[Армія УНР|Армії УНР]].
| місце_проживання =
| інші_імена =
| зображення = Лютий-Лютенко.jpg
| розмір_зображення = 200пкс
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = [[24 червня]] [[1897]] року
| місце_народження =
| дата_смерті = [[19 березня]] [[1989]]
| місце_смерті = [[США]]
| причина_смерті =
| громадянство =
| національність =
| відомий_(відома) = військовий та громадський діяч, підприємець, меценат
| рід_діяльності =
| титул =
| військове звання =
| платня =
| термін =
| попередник =
| наступник =
| партія =
| головував_(-ла) =
| віросповідування =
| дружина =
| діти =
| родичі =
| нагороди =
| примітки =
| employer =
| зріст =
| вага =
| герб =
}}
'''Лю́тий-Люте́нко Іва́н Мака́рович''' (псевдо ''Іван Ґонта''), ([[24 червня]] [[1897]] р., Капустянське лісництво біля с. Товмач Звенигородського пов.повіту Київської губ. –губернії — [[19 березня]] [[1989]], [[США]]). — Військовийвійськовий та громадський діяч, підприємець, меценат; старшина Запорізькій дивізії, повстанський отаман [[Холодноярська республіка|Холодного Яру]] (1919 — 1922); військові звання — сотник [[Армія УНР|Армії УНР]].
 
''Не плутати з іншими отаманами, що носили псево '''[[Гонта]]'''
== Біографічні відомості ==
 
Іван Макарович Лютий-Лютенко - — народився 24 червня 1897 р. року в Капустянському лісництві коло с. Товмача, що на Звенигородщині.
 
Закінчив чотирикласну земську школу, згодом курси Паршина в Москві.
Потім закінчів 6 класів гімназії в Москві з відзнакою як найкращий студент з математики.
 
Закінчив Омську школу прапорщиків.
Учасник бойових дій на фронтах Першої світової війни. Старший унтер-офіцер 8-го Московського гренадерського полку.
 
Лютневу революцію зустрів на посаді помічника командира 12-ї роти 290-го полку російської (царської) армії, що дислокувався в Черкасах.
 
В 1918 році у складі Армії УНР брав участь у боях проти більшовиків, зокрема за станції Гребінка та Бобринська (нині ст. ім. Тараса Шевченка).
 
За Директорії Лютий-Лютенко був призначений командиром 25-го Черкаського куреня, що дислокувався у Смілі.
 
Служив у Запорізькій дивізії під командою [[Олександр Загродський|Олександра Загродського]], старшина 3-ї Запорозької дивізії (до літа 1919).
 
З 1919  р. - — в повстансько-партизанському русі. Спочатку очолив загін звенигородських повстанців, сформований [[Семен Гризло|Семеном Гризлом]]. В різні часи загін складався з 500 - — 800 козаків та старшин.
 
Отаман [[Холодний Яр|Холодного Яру]]. Співпрацював з отаманами Яблочком, [[Ларіон Загородній|Ларіоном Загороднім]], [[Семен Заболотний|Семеном Заболотним]], [[Пилип Хмара|Пилипом Хмарою]], Чортом (Мелешком) та іншими отаманами Холодного Яру та [[Чорний Ліс (с.Цвітна)|Чорного Лісу]]
 
Відповідно до деяких джерел, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921  р. звенигородського отамана Ґонту (Лютого-Лютенка) було обрано Головним отаманом Холодного Яру (іншими джерелами не підтверджується).
 
Можливо, Головним отаманом Холодного Яру він був короткий час і радше формально, оскільки відразу після обрання відійшов на Звенигородщину, а головні сили холодноярців під проводом Пилипа Хмари і Ларіона Завгороднього провели окрему нараду, на якій вирішили пробитися на захід, до Польщі чи Румунії.
Бойові дії продовжував до осені 1922 року, коли, внаслідом ряду спецоперацій проведених [[ЧК]], більшість повстанських отаманів Півдня та Центру України було заарештовано чи вбито.
 
В березні 1923  р. емігрував Польщі (Західна Україна). Жив на Поліссі, в с. Іванцевичі, де заснував Український еміграційний комітет, який розгорнув активну діяльність: було створено український хор, самодіяльний театр, українська школа.
 
В м. Володаві-Підляській очолив Союз українських кооперативів.
У м. Холмі був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
 
Під час Другої світової війни допомагав землякам — військовополоненим Красної армії. Багато українців за його сприяння було звільнено з концтаборів.
 
4 червня 1942 року заарештований гестапівцями.
Відбув півроку тюрми в м. Любліні (нині Польща).
 
Після Другої Світової війни - — жив у Мюнхені (Німеччина), згодом у м. Рабат (Марокко, 1951 — 1957).
 
Пізніше переїздить до США.
 
Автор книги "«Вогонь з Холодного Яру"» (Детройт, 1986). Меценат української справи.
 
Помер у США 19 березня 1989 року.
Похований на українському цвинтарі у м. Бавнд-Брук (США).
 
[[Категорія:Армія УНР]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Народились 24 червня]]
[[Категорія:Народились 1897]]
[[Категорія:Померли 19 березня]]
[[Категорія:Померли 1989]]
[[Категорія:Персоналії:Черкаська область]]
122 743

редагування