О: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Звук «о»: доповнення |
→Звук «о»: доповнення |
||
Рядок 24:
* Від праслов'янського ''*o''. Таке походження має /o/ у більшості слів. У закритих складах він часто переходить у [i] (''дому — дім, коло — кіл''). У праслов'янській мові ''*o'' походить від таких ранньопраслов'янських й праіндоєвропейських звуків:
** Від ''*ŏ'' — короткого варіанту звука [o]. Це підтверджують дані порівняльного мовознавства: {{lang-x-slav|*domъ}} — {{lang-la|dŏmŭs}} і {{lang-el|δόμος}} («будова»); {{lang-x-slav|*oko}} — {{lang-la|ŏcŭlŭs}} і {{lang-el|όσσε}}. Від довгого варіанту цього звука ''*ō'' походить інша праслов'янська фонема — ''*a''.
** Від ''*ă'' — короткого варіанту звука [a]. Пор. {{lang-x-slav|*orbota}} — {{lang-de|Arbeit}}; {{lang-x-slav|*osь}} — {{lang-la|ăxĭs}} і {{lang-el|άξων}}; {{lang-x-slav|*more}} — {{lang-la|măre}} і {{lang-got|marei}}, {{lang-x-slav|*otьcь}} — {{lang-la|ătta}} («тато»). Довгий варіант цього звука ''*ā'' також поклав початок праслов'янському ''*a''.
* Від праслов'янського ''*ъ'' — [[редуковані голосні|редукованого голосного]] непереднього ряду. Саме таке походження має [о] у словах ''сон, мох, рот'', у закінченнях орудного відмінка однини (''домом, сином, братом''). Особливістю [о], похідного від ''*ъ'', є те, що він не переходить в [i] у закритих складах (''сон < *sъnъ, мох < *mъxъ, рот < *rъtъ, домом < *domъmь''). Рідкісні винятки з цього правила (''[[утік (ткацтво)|утік]]'') пояснюються дією закону [[аналогія (мовознавство)|граматичної аналогії]].
* Від [[випадні звуки|вставного]] [о], що з'явився у деяких словах на стиках приголосних після занепаду редукованих (''сосон'' < {{lang-x-slav|*sosnъ}}).
| |||